Малі супутники
Малі супутники (англ. Small satellite, не плутати з мінісупутниками) — тип штучних супутників Землі, що мають масу до 500 кг[джерело?]. Часто проектуются для роботи в групі («swarm» — рій), деякі групи потребують наявності більш великого супутника для зв'язку з Землею.
| Група[1] | Маса, кг |
|---|---|
| Великі супутники | >1000 |
| Середні супутники | 500—1000 |
| Міні супутники | 100—500 |
| Мікро супутники | 10—100 |
| Нано супутники CubeSat | 1—10 |
| Піко супутники | 0,1—-1 |
| Фемто супутники | <0,1 |
Призначення ред.
Сучасні малі супутники виділяються відносно великою функціональністю, не дивлячись на свій малий розмір. Їх область застосування широка — від спроб дистанційного зондування Землі до космічних спостережень:
- Відпрацювання нових технологій, методів і програмно-апаратних рішень;
- Освітні програми;
- Екологічний моніторинг;
- Дослідження геофізичних полів;
- Астрономічні спостереження.
Особливості ред.
У космічних апаратах для низьких орбіт, до яких належать і малі супутники, використовують комерційні мікросхеми, а не їх спеціалізовані аналоги, як при проєктуванні звичайних супутників[2].
Розвитком для всієї космічної галузі стала комерціалізація і стандартизація супутникових компонентів та впровадження інтернету Речей[3].
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Konecny, G. Малі супутники– інструмент для обстеження Землі? (PDF). cartesia.org. Архів оригіналу (PDF) за 8 October 2016.
{{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр:|df=(довідка)(англ.) - ↑ Конфігурована система керування для малих супутників / Р. В. Грица // Радіоелектронні і комп’ютерні системи, 2010.
- ↑ Німецький стартап анонсував космічне «швидке таксі» для запуску супутників на орбітую. Isar Aerospace створює орбітальні ракети-носії, орієнтовані на малі супутники і угруповання супутників. mind.ua (укр.). Mind.ua. 5 липня 2021. Архів оригіналу за 5 жовтня 2021. Процитовано 5 жовтня 2021.
Література ред.
- Грица Р. В. Конфігурована система керування для малих супутників // Радіоелектронні і комп’ютерні системи. — 2010. — № 5. — С. 258-261.