Відкрити головне меню

Оле́г Володи́мирович Ма́ліч (нар. 27 травня 1960 у місті Запоріжжя) — член Української соціал-демократичної партії; ВР України, член фракції «Блок Юлії Тимошенко» (11.2007-09.2010), член Комітету з питань національної безпеки і оборони (з 12.2007), член Спеціальної контрольної комісії ВР України з питань приватизації (з 12.2007).

Маліч Олег Володимирович
Народився 27 травня 1960(1960-05-27) (58 років)
Запоріжжя, Українська РСР, СРСР
Громадянство
(підданство)
Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність політик
Alma mater Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана
Посада Народний депутат України[1]

Народився 27 травня 1960, місто Запоріжжя.

Зміст

ОсвітаРедагувати

Київський інститут народного господарства, факультет економіки праці та математично-технічного постачання (1981), економіст. Українська академія державного управління при Президентові України (2003), магістр державного управління.

Трудова діяльністьРедагувати

  • 1978—1980 — реквізитор Київського академічного театр російської драми імені Лесі Українки.
  • 1980—1981 — сушильник ВО «Кристал», місто Київ.
  • 1981—1983 — служба в армії.
  • 1983—1988 — служба в органах внутрішніх справ.
  • 1989—1990 — керівник комерційно-транспортного відділу Укроб'єднання «Експрес».
  • 1990—1992 — керівник АПК орендно-виробничого кооперативу «Княжий».
  • 1992—1994 — директор фірми «Маві».
  • 1995 — директор фірми «Далі».
  • 1995—1998 — заступник генерального директора ТОВ «Метал-М».
  • 1998—2002 — голова Вишгородської райради.
  • З 2002 — заступник голови наглядової ради АТ «Київська пересувна механізована колона № 2».

Народний депутат України 6-го скликання з 11.2007 від Блоку Юлії Тимошенко, № 120 в списку. На час виборів: заступник голови наглядової ради АТ «Київська пересувна механізована колона-2», член Української соціал-демократичної партії.

ДіяльністьРедагувати

27 квітня 2010 року голосував за ратифікацію угоди Януковича — Медведєва, тобто за продовження перебування ЧФ Росії на території України до 2042 р.

5 червня 2012 голосував за Закон про засади мовної політики, який де-факто запроваджує російську мову у всіх царинах життя України.

10 серпня 2012 року у другому читанні проголосував за Закон України «Про засади державної мовної політики», який суперечить Конституції України, не має фінансово-економічного обґрунтування і спрямований на знищення української мови[2][3]. Закон було прийнято із порушеннями регламенту[4][5].

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати