Відкрити головне меню

Олексій Олексійович Маланов (30 серпня 1917, Ярославль — 4 жовтня 1941, с. Дальник, Одеська область) — військовий льотчик, командир ланки 69-го винищувального авіаційного полку (Окрема Приморська армія), старший лейтенант, Герой Радянського Союзу (посмертно).

Маланов Олексій Олексійович
Alexey Malanov.jpg
Народився 30 серпня 1917(1917-08-30)
Ярославль, Російська імперія
Помер 4 жовтня 1941(1941-10-04) (24 роки)
Овідіопольський район, Одеська область, Українська РСР, СРСР
Поховання Алея Слави (Одеса)
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
Учасник німецько-радянська війна
Військове звання старший лейтенант
Нагороди
Герой Радянського Союзу
орден Леніна орден Червоного Прапора

БіографіяРедагувати

Дитинство і юністьРедагувати

Народився на Червоному Перекопі в Ярославлі в сім'ї ткачів.

Після 10 класу за рекомендацією райкому ВЛКСМ був направлений в Одеську військово-авіаційну школу пілотів. За 2,5 року навчання в авіашколі Олексій Маланов досконало опанував льотною справою і за відмінні успіхи був нагороджений Ворошиловською премією.

Після закінчення школи службу продовжив на одному з південних військових аеродромів, а потім переведений в 69-й Одеський винищувальний авіаполк.

Велика Вітчизняна війнаРедагувати

Початок війни командир авіаланки Олексій Маланов зустрів першим бойовим вильотом 22 червня о 4 годині для захисту Одеського порту.

69-й винищувальний полк був підпорядкований командувачу Одеського оборонного району. Авіаполк виконував не тільки прикриття наземних військ з повітря, але й вів повітряні бої з авіацією противника, брав участь у штурмівці аеродромів, танкових і механізованих колон 4-ї румунської армії. Аеродром 69-го авіаполку розташовувався на околиці міста, льотчики супротивника добре знали місце його розташування, безперервно піддавали бомбовим ударам з повітря і артилерійському обстрілу гарматами великого калібру. Командування оборонного району і Приморської армії генерал Іван Петров прийняли рішення побудувати інший аеродром в самій Одесі, який важко було розпізнати серед міських руїн.

У складі авіаполку брав участь у знищенні німецьких літаків на аеродромі біля села Сальтисони, за 10 заходів протягом 30 хвилин було спалено 22 літаки, 100 чоловік з льотно-технічного складу вбито і поранено.

Незабаром групою винищувачів було збито 5 з 6 бомбардувальників «Ю-52», транспортували караван планерів з матеріальними засобами. Один з них підбив Олексій Маланов.

У липні 1941 року командир ланки Маланов був представлений до ордена Червоного Прапора, а в вересні до звання Героя Радянського Союзу.

У нагородному листі командир 69-го авіаполку майор Л. Шестаков і воєнком Верховец написали, що старший лейтенант Маланов наносив нищівні удари по наземним частинам супротивника, вогневих точках, мінометних батареях і кулеметним гніздам. За час бойових дій здійснив 151 бойовий виліт, з них на штурмовку — 67, повітряний бій — 39 і розвідку — 27 вильотів. У повітряних боях збив 2 літаки противника.

4 жовтня 1941 року 8 винищувачів штурмували ворожі позиції на північний захід від села Дальник. Літак Олексія Маланова був підбитий ворожими зенітниками. Охоплений полум'ям винищувач «І-16» Маланов направив на румунську кавалерійську частину.

Олексій Олексійович Маланов похований в Одесі на Алеї Слави в парку імені Т. Г. Шевченка.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1942 року старшому лейтенанту Маланову Олексію Олексійовичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу, посмертно.

Пам'ятьРедагувати

Ім'ям Героя названі вулиці в Одесі і Красноперекопському районі Ярославля в 1965 році. На старій будівлі школи № 40, яку він закінчив, встановлено меморіальну дошку.

НагородиРедагувати

  • Медаль «Золота зірка» Героя Радянського Союзу (10 лютого 1942 року, посмертно).
  • Орден Леніна (10 лютого 1942 року, посмертно).
  • Орден Червоного Прапора (5 листопада 1941 року, посмертно).

ПосиланняРедагувати