Макс фон Мюллер

Макс Мюллер, з 1917 року — Ріттер фон Мюллер (нім. Max Ritter von Müller; 1 січня 1887,Роттенбург-ан-дер-Лаабер — 9 січня 1918) — німецький льотчик-ас, лейтенант Баварської армії. Кавалер ордена Pour le Mérite.

Макс фон Мюллер
Народився	1 січня 1887(1887-01-01) Роттенбург-ан-дер-Лаабер, Ландсгут, Нижня Баварія, Баварія, Німецька імперія
Помер	9 січня 1918(1918-01-09) (31 рік) Moorsleded, Arrondissement of Roeselared, Західна Фландрія, Бельгія ·загиблий у бою
Країна	Німецька імперія
Діяльність	військовослужбовець, льотчик
Учасник	Перша світова війна
Військове звання	підпоручик і солдат
Нагороди	Орден «Pour le Mérite» (Пруссія) Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу Медаль принца-регента Луїтпольда Військовий хрест «За заслуги» (Баварія) Медаль «За відвагу» (Баварія) Хрест «За вислугу років» (Баварія) Медаль «За військові заслуги» (Вюртемберг) Лицарський хрест ордена дому Гогенцоллернів з мечами на військовій стрічці Орден «За військові заслуги» 4-го класу (Баварія) Військовий орден Максиміліана Йозефа Почесний кубок для переможця у повітряному бою
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Перед Першою світовою війною Мюллер став водієм автомобіля в армії, де дуже стали в нагоді його здібності в галузі механіки. Зокрема, в 1913 році він став шофером військового міністра Баварії, але щоразу, коли йому доводилося відчиняти дверцята машини перед своїм патроном, Мюллер просив його про переведення в авіацію. Нарешті його наполегливі прохання були задоволені, і 1 грудня 1913 року він потрапив до льотної школи в Шляйссгаймі.

При мобілізації Мюллер потрапив в 1-й льотний дивізіон. Увечері 18 серпня 1914 року мюллер потрапив в аварію через збій двигуна і зламав собі обидві ноги. Після одужання його підвищили у званні до заступника офіцера, і він літав протягом року до 1916 року, виконавши до травня 160 бойових вильотів.

Мюллер прагнув перевдення у винищувальну авіацію. Пройшовши винищувальну підготовку в Мангаймі, він був направлений 18 травня 1916 року в бойове командування одномісних винищувачів «Бертенкур» (КЕК В), яке було надане 32-му льотному дивізіону, і залишався в ньому до 31 липня, але успіхів не здобував. Потім його перевели в інше командування, але 10 серпня він повернувся в КЕК В, звідки 1 вересня перейшов у 2-гу винищувальну ескадрилью. На той час Мюллер був вже дуже досвідченим пілотом і швидко освоївся в ескадрильї, здобувши 5 перемог у жовтні та листопаді. Коли 21 січня 1917 року була сформована 28-му винищувальна ескадрильї, він отримав переведення в неї і разом із лейтенантом Францом Раєм з 1-ї винищувальної ескадрильї утворив «становий хребет» нової авіачастини.

Мюллер незабаром став найрезультативнішим пілотом цієї ескадрильї. З прибуттям Карла Шефера наприкінці квітня 1917 року 28-ма винищувальна ескадрилья перетворилася на воістину елітну бойову частину, а Мюллер мав найбільший рахунок перемог після загибелі Шефера. 26 серпня його зробили в лейтенанти армії, тобто привласнили йому вищий чин, ніж звання «лейтенанта резерву», що зазвичай давалося — і це був перший прецедент отримання такого звання без закінчення військово-навчального закладу.

Після недовгої відпустки Мюллер подав рапорт про повернення в 2-гу винищувальун ескадрилью. Прибувши в ескадрилью 3 листопада 1917 року, він тимчасово прийняв обов'язки її командира після загибелі лейтенанта Вальтера фон Бюлова 6 січня 1918 року.

9 січня, керуючи винищувачем Albatros D.II 5405/17, Мюллер був збитий під час атаки на британський RE 8 (В5045), чий екіпаж складали капітан Г. Зіммер та лейтенант Г. Сомервілл з 21-ї ескадрильї. Саме тоді капітани Ф.О. Соден (С5332) та Р.Л. Чідлоу-Робертс (В626) з 60-ї ескадрильї атакували німецького аса зверху та ззаду на своїх SE 5а. Його літак був охоплений вогнем, і Мюллер викинувся з кабіни над Морследом — це сталося о 11:15 за британським часом.

Всьогоза час бойових дій здобув 36 перемог, ще 2 залишились непідтвердженими. Мюллер став найкращим асом Баварської армії.

Нагороди

За кількістю нагород серед німецьких асів Першої світової війни Мюллер поступається лише барону Манфреду фон Ріхтгофену.

• Медаль принца-регента Луїтпольда (12 березня 1911)
• Нагрудний знак військового пілота (Баварія) (20 квітня 1914)
• Залізний хрест
  • 2-го класу (13 вересня 1914)
  • 1-го класу (31 березня 1915)
• Почесний кубок для переможця у повітряному бою
• Хрест «За військові заслуги» (Баварія) 3-го класу з короною і мечами
• Медаль «За відвагу» (Баварія)
  • в сріблі (18 лютого 1916) — за виконання особливо небезпечного завдання з аерофотозйомки.
  • в золоті (16 вересня 1917)
• Хрест «За вислугу років» (Баварія) 3-го класу для унтреофіцерів (9 років; 30 березня 1916)
• Золота медаль «За військові заслуги» (Вюртемберг) (28 червня 1917)
• Королівський орден дому Гогенцоллернів, лицарський хрест з мечами (20 липня 1917)
• Pour le Mérite (3 вересня 1917) — за 27 перемог.
• Почесний громадянин міста Роттенбург-ан-дер-Лаабер (23 вересня 1917)
• Орден «За військові заслуги» (Баварія) 4-го класу з мечами (18 грудня 1917)
• Військовий орден Максиміліана Йозефа, лицарський хрест (7 листопада 1917; посмертно заднім числом)

Література

• Фрэнкс Н., Бейли Ф., Гест Р. Германские асы Первой мировой войны 1914-1918. Статистика побед и поражений. Справочник (пер. с англ. А. Жукова). - М.: Эксмо, 2006. - 416 с.: ил. ISBN 5-699-146067