Максим Булига

Максим (Максиміліан) Булига (р. н. невід. — 1687) — шляхтич, наказний гетьман Правобережної України (1686–87), дипломат.

Походження та родовід невідомі. Член посольств гетьманів І.Виговського та Ю.Хмельницького до Москви та Варшави. 1658 присягнув польському королю як сотник Медведівської сотні Уманського полку і був прийнятий до шляхетського стану Речі Посполитої. 18(08) червня 1661 отримав королівський привілей на м. Гайсин. Також володів с. Бронки та частинами сіл Гаєвичі й Жолонь (нині с. Поліське, обидва Овруцького р-ну Житомирської обл.).

Згідно з «приповідним» листом коронного гетьмана С.-Я.Яблоновського від 26 (16) липня 1683, сформував козацький полк, на чолі якого брав активну участь у поході Яна III Собеського проти турецько-татарських військ до Угорщини і Словаччини, що відбувся після перемоги під Віднем. 1686 призначений наказним гетьманом від імені гетьмана Правобережної України А.Могили.

Див. також

• Козаки у Віденській битві

Джерела та література

• Чухліб Т.В. Булига Максим [Архівовано 28 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.