Максимов Микола Валерійович
Микола Валерійович Максимов (нар. 18 липня 1987, м. Глухів Глухівського району (нині — Шосткинського району), Сумська область, Українська РСР, СРСР — пом. 6 травня 2022, поблизу м. Попасної (з 2020 р. — Попаснянської міської громади Сєвєродонецького району) на Луганщині — український військовий, сержант 15-го окремого мотопіхотного батальйону «Суми» 58-мої окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, який загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році.
| Микола Максимов Максимов Микола Валерійович | ||
|---|---|---|
 Сержант | ||
|
| ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
18 липня 1987 м. Глухів Глухівського району (нині — Шосткинського району), Сумська область, Українська РСР, СРСР | |
| Смерть |
6 травня 2022 (34 роки) м. Попасна (з 2020 р. - Попаснянської міської громади Сєвєродонецького району), Луганська область (загинув у ході російського вторгнення в Україну) | |
| Громадянство |
 Україна | |
| Національність | українець | |
| Alma Mater | Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2015—2022 | |
| Приналежність |
Україна | |
| Вид ЗС |
 Сухопутні війська | |
| Формування | ||
| Війни / битви | Російсько-українська війна | |
| Командування | ||
 ОК «Північ» | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
.svg){kind=small}
Життєпис ред.
Народився 18 липня 1987 року в місті Глухові на Сумщині. З 2015 року перебував на військовій службі у складі ЗС України, був учасником війни на сході України в складі АТО та ООС. Обіймав військову посаду командира відділення розвідувального взводу 15-го окремого мотопіхотного батальйону «Суми» 58-мої окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського. У 2018 році вступив на дошкільний факультет Глухівського національного педагогічного університету імені Довженка, який закінчив за спеціальністю 014 Середня освіта (Фізична культура). З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну перебував на передовій. Загинув 6 травня 2022 року поблизу м. Попасної (з 2020 року — Попаснянської міської громади Сєвєродонецького району) на Луганщині під час мінометного обстрілу. За словами побратимів, Микола Максимов виводив людей в безпечне місце, але сам загинув. Поховали загиблого 12 травня 2022 року в рідному місті на Веригинському кладовищі[1][2][3][4]. Нагороду загиблого 31 січня 2023 року сестрі вручив т.в.о. голови Сумської ОВА – перший заступник голови ОВА Тарас Савченко[5][6].
Родина ред.
У загиблого залишилася рідна сестра.
Нагороди ред.
- Орден «За мужність» III ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.
Вшанування пам'яті ред.
| Цей розділ потребує доповнення. |
Примітки ред.
- ↑ В бою на Донеччині загинув глухівчанин Микола Максимов. Глухів.info (укр.). 7 травня 2022. Процитовано 11 вересня 2022.
- ↑ На Луганщині під час мінометного обстрілу загинув глухівчанин Микола Максимов. https://kourier.in.ua (укр.). 8 травня 2022. Процитовано 11 вересня 2022.
- ↑ Марковська, Юлія (8 травня 2022). Під час мінометного обстрілу загинув військовий із Сумщини. Суспільне Новини (укр.). Процитовано 11 вересня 2022.
- ↑ У Глухові провели в останню путь захисника України Миколу Максимова. https://sumy.today (укр.). 12 травня 2022. Процитовано 11 вересня 2022.
- ↑ Двоє бійців з Шосткинщини нагороджені орденами «За мужність» ІІІ ступеня посмертно. ШосткаNews.City (укр.). Процитовано 5 березня 2023.
- ↑ У Сумах вручали державні нагороди родинам загиблих захисників, у т.ч. й з Шосткинщини - SHOSTKA.INFO :: интернет газета Шостка. Новости Шостка. ШОСТКА.INFO (рос.). Процитовано 5 березня 2023.
Джерела ред.
- Указ Президента України від 21 липня 2022 року № 523/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |