Максимова Олена Олександрівна

Максимова Олена Олександрівна — російська радянська кіноактриса. Заслужена артистка РРФСР (1958).

Максимова Олена Олександрівна
Олена Максимова в ролі Марії у фільмі «Любов і ненависть» (1935)
Олена Максимова в ролі Марії у фільмі «Любов і ненависть» (1935)
Народилася 23 листопада 1905(1905-11-23)[1]
Москва, Російська імперія
Померла 23 вересня 1986(1986-09-23)[1] (80 років)
Москва, РРФСР, СРСР[2]
Громадянство Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність акторка
Роки діяльності з з 1926
IMDb nm0538791
Нагороди та премії
Заслужений артист РРФСР

ЖиттєписРедагувати

Народилася 23 листопада 1905 р. в Москві. Закінчила студію (1921).

У кіно — з 1926 р. Знялася більш ніж у ста тридцяти кінофільмах, переважно грала ролі другого і третього плану, епізоди (фільми: «Баби рязанські» (1927), «Світле місто» (1928), «Тихий Дон» (1930, Дарина, головна роль), «Безприданниця» (1936), «Йшов солдат з фронту» (1939), «Чужа рідня» (1955), «Два капітани» (1956), «Висота» (1957, Берестова), «Тихий Дон» (1958, мати Кошового), «Пісня про Кольцова» (1959, мати Кольцова), «Коротке літо в горах» (1963), «Батько солдата» (1964), «Денні зірки» (1966), «Випадок з Полиніним» (1970), «Старі стіни», «Калина червона» (1973), «А у нас була тиша...» (1977), «Фотографії на стіні» (1978), «Карнавал» (1981, літня жінка в ломбарді), «Повернення резидента» (1982, сусідка Уткіна) та ін.).

Грала в українських стрічках: «Земля» (1930, Наталя, наречена Василя), «Аероград» (1935, вдова старовіра), «Циган» (1967, Лущилиха), «Будемо чекати, повертайся» (1981, т/ф, бабуся).

Померла 23 вересня 1986 р. в Москві.

ЛітератураРедагувати

  • Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.249—250.

ПриміткиРедагувати

  1. а б Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. Freebase Data DumpsGoogle.

ПосиланняРедагувати