Макрокіне́тика (макроскопічна кінетика) — розділ хімічної кінетики, що вивчає вплив процесу переносу речовини і тепла на швидкість хімічних реакцій. Цей термін запропонував відомий радянський вчений Д. А. Франк-Каменецький[1]. У деяких випадках процеси переносу стають визначальними в хімічному процесі. Прикладом може бути горіння і вибух.

Макрокінетика включає в себе теорію дифузійно-контрольованих реакцій (дифузійна кінетика), теорію хімічних реакторів, теорію горіння і вибуху, кінетику гетерогенно-каталітичних реакцій на пористих каталізаторах і ін.[2]

Прикладне значення макрокінетики пов'язане з дослідженнями хімічних процесів в атмосфері, у водоймах і біологічних об'єктах, а також з розвитком хімічної технології.[3]

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Франк-Каменецкий Д.А. Диффузия и теплопередача в химической кинетике. М.: Наука, 1987.
  2. Макрокинетика/БРЭ
  3. Al. Al. BERLIN. Макрокинетика

ЛітератураРедагувати

  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
  • Жижин Г.В. Макрокинетика в реакторах фронтальной полимеризации. СПб.: Политехника, 1992.