Майкл Ґрейтрекс Коуні (англ. Michael Greatrex Coney, 28 вересня 1932 — 4 листопада 2005) — канадський письменник-фантаст англійського походження, найбільш відомий своїм романом «Привіт літо, й прощавай».

Майкл Ґ. Коуні
Народився 28 вересня 1932(1932-09-28)[1][2][…]
Бірмінгем, Ворикшир, Англія, Велика Британія[4]
Помер 4 листопада 2005(2005-11-04)[1][2][…] (73 роки)
Saanichtond, Сентрал-Сааніч, Кепітел, Британська Колумбія, Канада
·Мезотеліома
Країна  Велика Британія
Діяльність письменник, письменник наукової фантастики
Сфера роботи літературна діяльністьd[5] і науково-фантастична літератураd[5]

Життєпис ред.

Коуні народився в Бірмінгемі, Англія, 28 вересня 1932 року. У дорослому віці він працював бухгалтером, менеджером готелю, письменником і лісником. Він був менеджером готелю Jabberwock в Антигуа у Вест-Індії з 1969 по 1972 рік і проживав там, коли його перше професійне оповідання («Шосте почуття») було опубліковано в першому номері недовговічного науково-фантастичного журналу Vision of Tomorrow. (Бачення майбутнього) в 1969 році. У 1972 році він переїхав до Сіднея, Британська Колумбія, провівши останню половину свого життя в Канаді. З 1973 по 1989 рік він працював лісником у лісовій службі Британської Колумбії, коли вийшов на пенсію. Він помер у віці 73 років від мезотеліоми плеври, раку слизової оболонки легень, 4 листопада 2005 року у відділенні паліативної допомоги лікарні півострова Сааніч.

Творчість ред.

Загальним елементом у творах Коуні є те, що звичайні люди страждають від сил, які виходять за межі їхніх сил, і здебільшого ними не дуже займаються. Більшість наукової фантастики надає головним героям вищої сили або змушує їх набути її протягом історії. Коуні сатиризував це в «Герой горбистих пагорбі».

Історії також стосуються культурних проблем того часу. Його перший роман «Дзеркальне зображення» (1972) посилив акцент американського жанру часів холодної війни на самозванцях і таємних загарбниках; у цьому випадку «аморфи», яких неможливо відрізнити від земних, самі впевнені, що вони люди[6].

Після першої групи антиутопічних історій Коуні почав змінювати свої теми. Дія його пізніших робіт «Небесний паротяг» і «Боги великого шляху» майже могла б відбуватися на трансфігурованому острові Ванкувер.

Ще одна тема Коуні стосується малих ізольованих спільнот, як-от у книгах «Герой горбистих пагорбів», «Діти зими» та «Гном Фанг». У «Сигізії» жителі маленького містечка, відносно нещодавнього поселення на чужій планеті, намагаються вижити через приховані небезпеки екосистеми планети; в «Бронтомек!» ті самі герої кілька років потому стикаються з цілком людською загрозою.

Інша перспектива бачиться в його «Привіт літо, й прощавай», пригодницькій таємниці серед людей, які не зовсім люди, на планеті, схожій на Землю, але зі значними відмінностями. Загальновизнано, що це його найкращий роман[6]. «Я пам'ятаю Паллахаксі», раніше опубліковане вперше російською продовження «Привіт літо, й прощавай», було видане мовою оригіналу посмертно в 2007 році.

«Бронтомех!» отримав нагороду Британської асоціації наукової фантастики за найкращий роман 1976 року. У 1995 році він був номінований на премію «Неб'юла» за роман «Чай і хом'яки».

«Небесний паротяг» і «Боги Великого» — це дві частини однієї історії, «Кіт Каріна», «Гном Фанг» і «Король острова зі скіпетромe» — це незалежні історії в одному всесвіті. «Бронтомех!» дія відбувається в тому ж світі, що й «Сигізія» (і має багато тих самих персонажів), а також дещо асоціюється з «Дзеркальний образ» і «Харизма».

Художня література ред.

Романи ред.

Нехудожня література ред.

  • «Лісовий рейнджер, привіт!», Porthole Press, Sidney BC, 1983.
  • «Лісова пригода: путівник до Музею лісу Британської Колумбії». Автори Грей Кемпбелл і Майкл Коні. Porthole Press, Sidney BC, 1985.
  • Премія Британської асоціації наукової фантастики 1977 року за «Бронтомек»!
  • Номінація Best Novelette Nebula Award 1995 — «Чай і хом'яки»
  • 5 номінацій на премію Prix Aurora

Примітки ред.

  1. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б Internet Speculative Fiction Database — 1995.
  3. а б NooSFere — 1999.
  4. Deutsche Nationalbibliothek Record #139767088 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  5. а б Czech National Authority Database
  6. а б Clute and Nicholls 1995, p. 257.

Джерела ред.

Посилання ред.