Майкл Ґ. Коуні
Майкл Ґрейтрекс Коуні (англ. Michael Greatrex Coney, 28 вересня 1932 — 4 листопада 2005) — канадський письменник-фантаст англійського походження, найбільш відомий своїм романом «Привіт літо, й прощавай».
| Майкл Ґ. Коуні | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народився |
28 вересня 1932[1][2][…] Бірмінгем, Ворикшир, Англія, Велика Британія[4] | |||
| Помер |
4 листопада 2005[1][2][…] (73 роки) Saanichtond, Сентрал-Сааніч, Кепітел, Британська Колумбія, Канада ·Мезотеліома | |||
| Країна |
.svg){kind=small} Велика Британія | |||
| Діяльність | письменник, письменник наукової фантастики | |||
| Сфера роботи | літературна діяльністьd[5] і науково-фантастична літератураd[5] | |||
|
| ||||
Життєпис ред.
Коуні народився в Бірмінгемі, Англія, 28 вересня 1932 року. У дорослому віці він працював бухгалтером, менеджером готелю, письменником і лісником. Він був менеджером готелю Jabberwock в Антигуа у Вест-Індії з 1969 по 1972 рік і проживав там, коли його перше професійне оповідання («Шосте почуття») було опубліковано в першому номері недовговічного науково-фантастичного журналу Vision of Tomorrow. (Бачення майбутнього) в 1969 році. У 1972 році він переїхав до Сіднея, Британська Колумбія, провівши останню половину свого життя в Канаді. З 1973 по 1989 рік він працював лісником у лісовій службі Британської Колумбії, коли вийшов на пенсію. Він помер у віці 73 років від мезотеліоми плеври, раку слизової оболонки легень, 4 листопада 2005 року у відділенні паліативної допомоги лікарні півострова Сааніч.
Творчість ред.
Загальним елементом у творах Коуні є те, що звичайні люди страждають від сил, які виходять за межі їхніх сил, і здебільшого ними не дуже займаються. Більшість наукової фантастики надає головним героям вищої сили або змушує їх набути її протягом історії. Коуні сатиризував це в «Герой горбистих пагорбі».
Історії також стосуються культурних проблем того часу. Його перший роман «Дзеркальне зображення» (1972) посилив акцент американського жанру часів холодної війни на самозванцях і таємних загарбниках; у цьому випадку «аморфи», яких неможливо відрізнити від земних, самі впевнені, що вони люди[6].
Після першої групи антиутопічних історій Коуні почав змінювати свої теми. Дія його пізніших робіт «Небесний паротяг» і «Боги великого шляху» майже могла б відбуватися на трансфігурованому острові Ванкувер.
Ще одна тема Коуні стосується малих ізольованих спільнот, як-от у книгах «Герой горбистих пагорбів», «Діти зими» та «Гном Фанг». У «Сигізії» жителі маленького містечка, відносно нещодавнього поселення на чужій планеті, намагаються вижити через приховані небезпеки екосистеми планети; в «Бронтомек!» ті самі герої кілька років потому стикаються з цілком людською загрозою.
Інша перспектива бачиться в його «Привіт літо, й прощавай», пригодницькій таємниці серед людей, які не зовсім люди, на планеті, схожій на Землю, але зі значними відмінностями. Загальновизнано, що це його найкращий роман[6]. «Я пам'ятаю Паллахаксі», раніше опубліковане вперше російською продовження «Привіт літо, й прощавай», було видане мовою оригіналу посмертно в 2007 році.
«Бронтомех!» отримав нагороду Британської асоціації наукової фантастики за найкращий роман 1976 року. У 1995 році він був номінований на премію «Неб'юла» за роман «Чай і хом'яки».
«Небесний паротяг» і «Боги Великого» — це дві частини однієї історії, «Кіт Каріна», «Гном Фанг» і «Король острова зі скіпетромe» — це незалежні історії в одному всесвіті. «Бронтомех!» дія відбувається в тому ж світі, що й «Сигізія» (і має багато тих самих персонажів), а також дещо асоціюється з «Дзеркальний образ» і «Харизма».
Художня література ред.
Романи ред.
- «Дзеркальний образ» (англ. «Mirror_Image»), 1972)
- «Сизигія», або Дріжжання (англ. «Syzygy»), 1973)
- «Друзі грають у скриню» (англ. «Friends Come in Boxes», 1973)
- «Герой горбистих доріг» (англ. «The Hero of Downways»), 1973)
- «Діти зими» (англ. «Syzygy»), 1974)
- «Монітор, знайдений на орбіті» (англ. «Monitor Found in Orbit»), 1974) (збірка оповідань)
- «Щелепи, що кусають, кігті, що ловлять» (англ. «The Jaws that Bite, the Claws that Catch», 1974; британська назва «Дівчина з симфонією в пальцях» (англ. «The Girl with a Symphony in her Fingers»)
- «Привіт, літо й прощавай» (англ. «Hello Summer, Goodbye», британська назва, також відомий як «Рекс» (англ. «Rax») у США та «Приплив Паралагаксі» (англ. «Pallahaxi»)у Канаді; 1975)
- «Харизма» (англ. «Syzygy»), 1975)
- «Бронтомех!» (англ. «Brontomek!»), 1976)
- «Останні хащі» ((англ. «The Ultimate Jungle», 1979)
- «Котел Нептуна» (англ. «Neptune's Cauldron», 1981)
- «Кішка Карина» (англ. «Cat Karina», 1982)
- «Небесний паротяг» (англ. «The Celestial Steam Locomotive», 1983)
- «Боги Великого» (англ. «Gods of the Greataway», 1984)
- «Ікло, гном» (англ. «Fang, the Gnome», 1988)
- «Король острова зі скіпетром» (англ. «King of the Scepter'd Isle», 1989)
- «Кішка на ім'я Сабріна» (англ. «A Tomcat Called Sabrina»), 1992)
- «Немає місця для селіона» (англ. «No Place for a Sealion»), 1992
- «Я пам'ятаю Паллагаксі» (англ. «I Remember Pallahaxi»), 2007; продовження роману «Привіт, літо, й прощавай» — англійською й опубліковано посмертно)
- «Квітка Горонви» ((англ. «Flower of Goronwy»), 2014; опубліковано посмертно)
Нехудожня література ред.
- «Лісовий рейнджер, привіт!», Porthole Press, Sidney BC, 1983.
- «Лісова пригода: путівник до Музею лісу Британської Колумбії». Автори Грей Кемпбелл і Майкл Коні. Porthole Press, Sidney BC, 1985.
- Премія Британської асоціації наукової фантастики 1977 року за «Бронтомек»!
- Номінація Best Novelette Nebula Award 1995 — «Чай і хом'яки»
- 5 номінацій на премію Prix Aurora
Примітки ред.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Internet Speculative Fiction Database — 1995.
- ↑ а б NooSFere — 1999.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #139767088 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Czech National Authority Database
- ↑ а б Clute and Nicholls 1995, p. 257.
Джерела ред.
- Клют, Джон і Пітер Ніколлз . Енциклопедія наукової фантастики . Нью-Йорк: St. Martin's Griffin, 1993 (2-е видання 1995). .
- Бібліографія, у форматі PDF
- Michael G. Coney
- Некролог у Victoria Times Colonist .
- Некролог у Ґардіан
- Некролог Джона Клюта
- Інтерв'ю, дане наприкінці життя
- Триб'ют у Lonely Cry
- Справжня цінність Рут Вільєрс, оповідання Майкла Г. Коуні, відтворене з дозволу в Інтернеті Кордули