Майдан Визволення (Житомир)
Майдан Визволення — майдан в Богунському районі міста Житомира.
| Майдан Визволення | |
|---|---|
| Населений пункт | Житомир |
| Місцевість | Чулочка, Кокоричанка — Каракулі |
| Район | Богунський |
| Загальні відомості | |
| Поштові індекси | 10020 |
| Транспорт | |
| Рух | двосторонній |
| Покриття | асфальт |
| Інфраструктура | |
| Забудова | садибна житлова, багатоповерхова житлова, нежитлова |
| Зовнішні посилання | |
| Мапа | |
Характеристики ред.
Розташований у північно-західній частині міста, на теренах історичних місцевостей Кокоричанка й Каракулі. Місцевість також відома за неофіційною назвою Чулочка. Від майдану беруть початок проспекти Миру та Незалежності, вулиця Вільський Шлях, а також завершується вулиця Перемоги.
Історія ред.
Майдан почав формуватися у 1850-х роках як перехрестя новозбудованої ділянки шосе «Київ — Брест-Литовськ» (сучасні проспект Миру та кінець вулиці Перемоги) та старого поштового шляху на Звягель через Вільськ й Чортоліси (нині вулиця Вільський Шлях). Садибна забудова навколо цього перехрестя почала формуватися у другій половині ХІХ століття та переважно сформувалася до початку ХХ століття. Південніше майбутнього майдану протікала річка Кокоричанка.
У 1937 — 1941, 1945 — 1961 рр. майданом курсував трамвай до панчішної фабрики.[1][2] З 1964 року крізь майдан курсує тролейбус.[3]
Нинішній вигляд майдану сформувався у 1980-х роках внаслідок реконструкції частини вулиці Карла Лібкнехта з параметрів старого двосмугового шосе на Брест-Литовськ до параметрів проспекту та побудови розв'язки з вулицею Ватутіна, яку тоді також було значно розширено.
Сучасна забудова майдану формувалася протягом кінця 1980-х — початку 1990-х років.
Майдан отримав назву та власну нумерацію будівель у 1990 році.
Примітки ред.
- ↑ Сергій Тархов, Кость Козлов, Ааре Оландер (2010). Електротранспорт України. Енциклопедичний путівник. Київ: Сидоренко. с. 224—225. ISBN 978-966-2321-11-1.
- ↑ Мокрицький, Георгій (1999). Житомирське трамвайно-тролейбусне управління: 100 років трамвайному руху. Житомир: Волинь. с. 100—102. ISBN 966-7390-54-3.
- ↑ Сергій Тархов, Кость Козлов, Ааре Оландер (2010). Електротранспорт України. Енциклопедичний путівник. Київ: Сидоренко. с. 231—232. ISBN 978-966-2321-11-1.
Джерела ред.
- Геопортал Житомирської міської ради з використанням шару «Історичні плани».
- Петро Ричков. Картографічні джерела до урбаністичної історії губернського Житомира.
- Житловий фонд міста Житомира [Архівовано 23 грудня 2021 у Wayback Machine.]
- Мокрицький Георгій Павлович. Вулиці Житомира / Мокрицький Георгій Павлович ; [худож. В. Кондратюк та ін.]. — Житомир: Волинь, 2007. — 640 с. : ілюстр., фотогр., карти, табл., діагр. — (Енциклопедія Житомира. Т. 1). — Бібліогр.: с. 46, 365, 368, 423. — ISBN 966-690-84-X.