Мазанцева Ольга Василівна

Ольга Василівна Мазанцева — передовик сільгоспвиробництва, доярка радгоспу «Новоізборський» Печорського району Псковської області, громадський діяч. Герой Соціалістичної Праці (1986)[1].

Мазанцева Ольга Василівна
Народилася24 липня 1931(1931-07-24) (92 роки)
Лесицько, Q4324114?, Печорський район, Псковська область, РСФРР, СРСР
Країна СРСР
 Росія
Діяльністьдоярка
Знання мовросійська
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці
орден Леніна орден Леніна орден Леніна орден «Знак Пошани»

Біографія

ред.

Ольга Василівна народилася 24 липня 1931 року в селі Лесицько Печорського повіту, переданого у відповідності з Тартуським мирним договором першій Естонській Республіці (нині — на території Печорського району Псковської області Росії). Після приходу на ці землі радянської влади місцевому населенню була нав'язана колективізація — нажите Мазанцевими добро було вилучено, залишилися лише одна корова і невелика ділянка землі біля будинку. Бажаючи дочці кращої долі, батьки відправили Ольгу в Таллінн до тітки. Тут дівчина закінчила школу і влаштувалася ученицею майстра елітного швейного ательє мод[2].

Незважаючи на те, що Ользі подобалася робота кравчині, міський уклад їй був не до вподоби. Після п'яти років проживання в Таллінні дівчина повернулася в село, де незабаром у клубі познайомилася з місцевим техніком і вийшла за нього заміж. Згодом у подружжя народилося двоє синів[3]. Поселившись у Луках, Ольга вдома почала приймати замовлення на шиття або ремонт одягу, проте така робота в селі не вважалася серйозним заняттям, і в 1956 році вона влаштувалася в колгосп «Новоізборський» дояркою[2].

Рік від року набираючись досвіду, Ольга Василівна досягла високої майстерності в своїй професії і стала займати призові місця в районних, так і обласних змаганнях працівників ферм. У 1965 році колгосп реорганізовано в радгосп — на ферму прийшла механізація у вигляді автоматичного доїння і транспортера для прибирання гною; послідувало і збільшення надоїв молока. Мазанцева одна з перших на Псковщині підтримала почин естонської доярки Лейди Пейпс і вже в 1970-і домоглася постійних валових надоїв, що перевищують одну тонну молока, або по чотири тисячі літрів у середньому від однієї корови. За високі результати за підсумками сьомої п'ятирічки Ольга Василівна нагороджена орденом «Знак Пошани», а за восьму та десяту п'ятирічки — орденами Леніна[3].

У 1981 році Мазанцева надоїла по 4996 кг молока в середньому від однієї з 30 закріплених за нею корів, у 1982 році перевищила показник в 5000 кг, а найвищих результатів досягла в 1985 році — середній надій склав 5055 кг. Як підсумок, завдання одинадцятої п'ятирічки Ольга Василівна виконала за 3 роки і 9 місяців, надоївши понад план 156 тонн.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 29 серпня 1986 року «за видатні виробничі досягнення, успішне виконання завдань одинадцятої п'ятирічки і соціалістичних зобов'язань і виявлену трудову доблесть» Мазанцевій Ользі Василівні присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і Молот»[4]. Таким чином, Ольга Василівна стала останнім Героєм Соцпраці на Псковщині і єдиним жителем області, нагородженим трьома орденами Леніна[5].

Виконувала також громадську й політичну роботу. Обиралася делегатом XXVI з'їзду КПРС, депутатом Псковської обласної, Печорської районної і сільської рад депутатів[4].

Посилання

ред.
  • Поздравление Герою Социалистического Труда Ольге Васильевне Мазанцевой. МБУК «Печорская центральная районная библиотека». 9 грудня 2016. Процитовано 4 травня 2020.

Література

ред.
  • [1] / Главный редактор А. И. Лобачёв. — Псков : Псковское региональное общественное учреждение — издательство «Псковская энциклопедия», 2007. — С. 468. — 10000 прим. — ISBN 5-901374-01-0. Архівовано з джерела 22 грудня 2019
  • Никитенко Н. В. [2] — Псков : Издательство организационно-методического центра по подготовке областной Книги Памяти, 2003. — С. 84—90. — 1000 прим. — ISBN 5-350-00044-6. Архівовано з джерела 29 березня 2020
  • Акимова Н. А., Егорова Л. Г., Михайлов Д. Ю., Новикова Л. К. [3] — Псков : Псковское возрождение, 2018. — С. 29. — 300 прим. Архівовано з джерела 10 січня 2019

Примітки

ред.
  1. Золотые звёзды трудовой Псковщины, 2018.
  2. а б Золотая Звезда Ольги Мазанцевой. Псковская Правда. 4 грудня 2008. Архів оригіналу за 27 січня 2021. Процитовано 4 травня 2020.
  3. а б Никитенко, 2003.
  4. а б Лобачёв, 2007.
  5. Николай Никитенко (10 лютого 2019). Герои минувшего времени. Псковская Правда. Архів оригіналу за 30 вересня 2020. Процитовано 4 травня 2020.