Магнітний гістерезис

Магні́тний гістере́зис — неоднозначна залежність магнітної індукції (намагніченості) магнітного матеріалу від напруженості зовнішнього магнітного поля, що періодично змінює напрямок.

Гістерезис. Первинне намагнічування сильномагнітної речовини відбувається по кривій OAD.

Однією з основних особливостей сильномагнітних мінералів є залежність їхньої магнітної індукції або намагніченості від напруженості поля. При циклічному перемагнічуванні, що відбувається у напрямку вказаному стрілками, крива намагнічення переході у криву гістерезису.

Графічне представлення

Крива гістерезису, отримана для умов магнітного насичення, називається граничною петлею. Основні характеристики петлі гістерезису при дослідженнях зразка сильномагнітної речовини в замкненому магнітному колі: залишкова індукція B_r і коерцитивна сила H_c. Залишкова індукція B_r свідчить про те, що елементарні струми у феромагнітному тілі при зникненні зовнішнього поля зберегли упорядковану орієнтацію. Коерцитивна сила H_c характеризує величину напруженості поля зворотного напрямку, яку необхідно створити, щоб залишкова індукція зникла і стала рівною нулю.

Якщо по осі ординат замість індукції відкласти значення намагніченості J_r, отримуємо петлю гістерезису намагніченості. За цією петлею можна визначити остаточну намагніченість J_r і коерцитивну силу H_c гістерезисної петлі намагнічення.

Джерела

• І. М. Кучерук, І. Т. Горбачук, П. П. Луцик Загальний курс фізики: Навчальний посібник у 3-х т. — Київ: Техніка, 2006.
• Феромагнетики [Архівовано 26 травня 2014 у Wayback Machine.]