Мавпяча гра

Ма́впяча гра — умовна назва серії ходів у шаховій партії, коли один із суперників дзеркально повторює ходи другого.

Несвідоме копіювання ходів у практичній партії вкрай небезпечне, і такі партії на практиці — рідкість. Окремі фрагменти «мавпячої гри» найчастіше трапляються в дебютах і в композиції, де збіги бувають не лише графічними, але й ідейними.

Приклади ред.

У дебюті ред.

Карел Тракслер - Ян Саманека, 1900
Герш Ротлеві - Мойсей Ельяшов

	a	b	c	d	e	f	g	h
8	h1 1 3								8
7									7
6									6
5									5
4									4
3									3
2									2
1									1
	a	b	c	d	e	f	g	h

Показова «мавпяча гра», в якій особливо виразно проступає горизонтально-колірна симетрія, зіграна відразу в двох партіях: між Гершом Ротлеві і Мойсеєм Ельяшовим 1909 року^[1] і Карелом Тракслером з Яном Саманекою 1900 року^[2]:

Початок у двох партій однаковий:

1. e4 e5

2. Kf3 Kc6

3. Kc3 Kf6

4. Cb5 Cb4

5. O-O O-O

6. d3 d6

7. C: c6 C: c3

8. C: b7 C: b2

9. C: a8 C: a1

10. Cg5 Cg4

11. Ф: a1 Ф: a8

12. С: f6 С: f3

З 13-го ходу в партіях починаються розбіжності, що призводять до різних результатів:

Герш Ротлеві — Мойсей Ельяшов, 1909

13. С: g7 С: g2

14. С: f8 С: f1

15. Ф: f1 Ф: f8

16. Фg2+ Фg7

1/2 — 1/2

Карел Тракслер — Ян Саманека, 1900

13. C: e5! С: e4

14. С: g7 С: g2

15. С: f8 С: f1

16. Фg7#

1 — 0

В композиції ред.

Докладніше: Мавпяча тема

Жан Вільнев-Есклапон, «Шаховий огляд», 1910, почесний відгук

	a	b	c	d	e	f	g	h
8									8
7									7
6									6
5									5
4									4
3									3
2									2
1									1
	a	b	c	d	e	f	g	h

Мабуть, найперший етюд з використанням ідеї «мавпячої гри» датується 1910 роком і належить французькому шаховому композиторові Жану Вільневу-Есклапону. У цьому етюді хто починає, той виграє, керуючись ідеєю — пожертвувати слона, а тоді шахувати короля до виграшу ферзя. Якщо хід білих:

1. Ch5! Kp: h5

2. Фh7 Kpg4

3. Фh3+ Kpf3

4. Фg2+

5. Ф: a8

Якщо хід чорних:

1… Ch3!

2. Kp: h3 Фh1+

3. Kpg4 Фh5+

4. Kpf5 Фg6+

5… Ф: c2