Soft power, може також посилатись на м'яке перемикання потужності, на відміну від жорсткого вимикача живлення комп'ютера.

М'яка сила (англ. soft power — можна перекласти м'яка сила, м'яка влада, м'яка міць) — концепція, розвинена Джозефом Най для опису можливості отримати бажане через кооптацію (співробітництво) і привабливість на відміну від «твердої сили», тобто застосування примусових заходів або прямої оплати.

Загальна характеристикаРедагувати

Під "м'якою силою" мається на увазі здатність держави домагатися своїх цілей за рахунок привабливості власної культури, суспільно-політичних цінностей — на противагу "жорсткій силі", ґрунтованій на військовому і економічному тиску. Це поняття уперше сформулював Джозеф Най-молодший, професор Гарвардського інституту державного управління імені Джона Ф. Кеннеді. "Країна може досягати бажаних для себе результатів у світовій політиці, тому що інші країни — захоплюючись її цінностями, наслідуючи її приклад, прагнучи до її рівня процвітання і відкритості - хочуть йти за нею", — писав американський політолог у своїй книзі «М'яка сила: засіб досягнення успіху у світовій політиці».

Це термін міжнародної політики, що має глибоке філософське коріння. Так, ідея привабливості і притягання як форми сили походить від стародавніх китайських філософів, таких як Лао-Цзи, 7 століття до н.е.:

"Вода — найм'якша і найслабша річ у світі, але в подоланні твердого та міцного вона непереможна, і на світі немає їй рівного. Слабкі перемагають сильних, м'яке долає тверде. Це ще один парадокс: те, що м'яке, є сильним."

М'якою силою можуть володіти і користуватися не лише держави, а і всі суб'єкти міжнародної політики, такі, як НУО або міжнародні установи.[1]

ПоходженняРедагувати

Термін належить Джозефу Най з Гарвардського університету в книзі, написаній у 1990-му: Bound to Lead: The Changing Nature of American Power. Він розвинув цю концепцію у своїй наступній книзі, написаній у 2004-му році: М'яка сила: засіб досягнення успіху у світовій політиці. Термін зараз широко використовується в міжнародних справах, аналітиками і державними діячами.

Етичні питанняРедагувати

Оскільки м'яка сила з'явилась як альтернатива твердій силовій політиці, вона більше до вподоби етично налаштованим вченим і політикам. Але м'яка сила це описова, а не нормативна концепція. Як і будь-яка форма сили, вона може використовуватись і в добрих, і в злих цілях. І хоча м'яка сила може бути використана з недобрими намірами і привести до жахливих наслідків, вона відрізняється від твердої сили своїми засобами. Виходячи з цього можна скласти нормативний аргумент для більш широкого використання м'якої сили у світі.


Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Soft Power: The Means to Success in World Politics

ПосиланняРедагувати

Додаткова літератураРедагувати

  • Giulio Gallarotti, Cosmopolitan Power in International Relations: A Synthesis of Realism, Neoliberalism, and Constructivism, NY: Cambridge University Press, 2010, how hard and soft power can be combined to optimize national power
  • Giulio Gallarotti, The Power Curse: Influence and Illusion in World Politics, Boulder, CO.: Lynne Rienner Press, 2010, an analysis of how the over reliance on hard power can diminish the influence of nations
  • Giulio Gallarotti. «Soft Power: What it is, Why it’s Important, and the Conditions Under Which it Can Be Effectively Used» Journal of Political Power (2011)
  • Soft Power and US Foreign Policy: Theoretical, Historical and Contemporary Perspectives, ed Inderjeet Parmar and Michael Cox, Routledge, 2010
  • Steven Lukes, "Power and the battle for hearts and minds: on the bluntness of soft power, " in Felix Berenskoetter and M.J. Williams, eds. Power in World Politics, Routledge, 2007
  • Janice Bially Mattern, "Why Soft Power Is Not So Soft, " in Berenskoetter and Williams
  • J.S. Nye, "Notes for a soft power research agenda, " in Berenskoetter and Williams
  • Young Nam Cho and Jong Ho Jeong, "China's Soft Power, " Asia Survey,48,3,pp 453-72
  • Yashushi Watanabe and David McConnell, eds, Soft Power Superpowers: Cultural and National Assets of Japan and the United States, London, M E Sharpe, 2008
  • Ingrid d'Hooghe, "Into High Gear: China's Public Diplomacy’, The Hague Journal of Diplomacy, No. 3 (2008), pp. 37-61.
  • Ingrid d'Hooghe, «The Rise of China's Public Diplomacy», Clingendael Diplomacy Paper No. 12, The Hague, Clingendael Institute, July 2007, ISBN 978-90-5031-1175,36 pp.
  • "Playing soft or hard cop, " The Economist, January 19, 2006
  • Y. Fan, (2008) «Soft power: the power of attraction or confusion», Place Branding and Public Diplomacy, 4:2, available at http://bura.brunel.ac.uk/handle/2438/1594
  • Bruce Jentleson, «Principles: The Coming of a Democratic Century?» from American Foreign Policy: The Dynamics of Choice in the 21st Century
  • Jan Melissen, "Wielding Soft Power, " Clingendael Diplomacy Papers, No 2, Clingendael, Netherlands, 2005
  • Chicago Council on Global Affairs, «Soft Power in East Asia» June 2008
  • Joseph Nye, The Powers to Lead, NY Oxford University Press, 2008
  • Nye, Joseph, Soft Power: The Means to Success in World Politics
  • Joshua Kurlantzick, Charm Offensive: How China's Soft Power is Transforming the World (Yale University Press, 2007). Analysis of China's use of soft power to gain influence in the world's political arena.
  • John McCormick The European Superpower (Palgrave Macmillan, 2006). Argues that the European Union has used soft power effectively to emerge as an alternative and as a competitor to the heavy reliance of the US on hard power.
  • Matthew Fraser, Weapons of Mass Distraction: Soft Power and American Empire (St. Martin's Press, 2005). Analysis is focused on the pop culture aspect of soft power, such as movies, television, pop music, Disneyland, and American fast-food brands including Coca-Cola and McDonald's.
  • Middle East Policy Journal: Talking With a Region