Вікіпедія

Лія Фельдман

Лія Фельдман (їд. לאה פֿעלדמאן‎; англ. Leah Feldman), також відома як Лія Даунс (їд. לאה דאונס‎; англ. Leah Downes; вересень 1898, Одеса — 3 січня 1993, Лондон) — єврейська кравчиня-анархістка, що більшу частину свого життя жила в Лондоні, Англія[4], та брала участь в анархістському русі майже 80 років, а наприкінці життя була останньою живою ланкою британського анархістського руху до російської революції 1917 року, махновського руху та єврейського анархістського руху в лондонському Іст-Енді до Другої світової війни[5][6].

Лія Фельдман
їд. לאה פֿעלדמאן‎‎
Народилася вересень 1899[1]
Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія[2][1]
Померла 3 січня 1993(1993-01-03)[1] (93 роки)
Лондон, Велика Британія[3]
Громадянство Велика Британія Велика Британія
Національність єврейка
Діяльність текстильний працівник, кушнір, модистка
Знання мов англійська і їдиш[3]
Напрямок анархізм

Біографія ред.

Раннє життя ред.

Лія Фельдман народилася в Одесі, у вересні 1898 року в єврейській родині, яка розмовляла мовою їдиш[6]. Сім'я переїхала до Варшави, Польща, коли Фельдман була ще молодою та приєдналася до соціалістичного клубу, коли їй було 12 років[7].

Знайомство з анархізмом ред.

У 1913 році Лія Фельдман переїхала до Англії з деякими родичами проти волі матері, де почала працювати кушніркою та познайомилась з анархістським рухом[6]. Вона прочитала брошуру Петра Кропоткіна, російського теоретика анархізму, «Звернення до молоді» та почала відвідувати недільну школу в клубі анархістів на вулиці Ювілейній[6][8]. Лія Фельдман брала участь у єврейських профспілках, що діяли у Східному Лондоні[5].

Російська революція ред.

Лія Фельдман планувала повернутись до своєї родини у Варшаві, Польща[7], але їй завадив початок Першої світової війни. У травні 1917 року, як і багато російський і східноєвропейських єврейських анархістів у Британії, Лія переїхала до Росії, коли на її території відбувалася революція[5]. Познайомилась з Кропоткіним, а у травні 1921 року була на його похоронах у Москві[5][7]. На відміну від деяких західних анархістів, що підтримали більшовистський режим, анархістка люто критикувала новий уряд і не змінила своєї думки до кінця свого життя. Лія Фельдман поїхала до України, щоби взяти участь у махновському русі. Під час громадянської війни працювала кравчинею[5].

Іспанська революція ред.

У 1927 році Лія Фельдман поїхала до Берліна, потім рік прожила в Парижі, а в 1928 році повернулася до Лондона[6][7]. Спочатку їй було відмовлено у в’їзді до Великої Британії, оскільки вона виявилася особою без громадянства, тому в 1931 році вийшла заміж за британського колишнього військовослужбовця, щоб отримати британське громадянство[5][9][10]. Вона продовжувала працювати кравчинею та виявила, що анархістський рух у Лондоні згасає[6]. Протягом чотирьох років у 1930-х роках жила в Палестині. У 1934 році направилась до Лондона, де брала активну участь у підтримці анархістського руху під час Іспанської революції.

Підтримувала газету «Spain and the World»[9][11] (укр. «Іспанія та світ»). Лія Фельдман разом з Ліліан Вульф працювали продавчинями анархічної газети «Freedom» (укр. «Свобода») протягом багатьох десятиліть[9][11]. Була учасницею кампаній, пов'язаних з Лютою бригадою[en], стратою Сакко і Ванцетті, кампаніями анархістського «Чорного хреста» за анархістських дисидентів у Франкістській Іспанії та антиядерних маршах 1960-х років[5].

Останні роки життя ред.

Лію Фельдман було зареєстровано сліпою після того, як її зір було пошкоджено внаслідок вибуху бомби, що посилилося після нещасного випадку в хірургії[5][9]. У сімдесятирічному віці вона вирушила до Варшави, щоб спробувати розшукати своїх родичів, усі з яких загинули[5]. Вона померла у Лондоні 3 січня 1993 року.

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г https://www.andrewwhitehead.net/political-voices-leah-feldman.html
  2. ↑ https://www.katesharpleylibrary.net/dr7tzs
  3. ↑ а б https://libcom.org/article/feldman-leah-1899-1993
  4. ↑ A Rebel Spirit. Workers Solidarity (англ.). № 39. Summer 1993. Архів оригіналу за 18 May 2022. Процитовано 18 травня 2022.
  5. ↑ а б в г д е ж и к Meltzer, Albert (7 січня 1993). Obituary of Leah Feldman. The Guardian (англ.). London. с. 12. Архів оригіналу за 10 July 2022. Процитовано 17 травня 2022.
  6. ↑ а б в г д е Whitehead, Andrew (Spring 1993). Obituary: Leah Feldman. Anarchist Studies (англ.). Cambridge: The White Horse Press. 1 (1): 91—92. Архів оригіналу за 23 лютого 2022. Процитовано 18 травня 2022.
  7. ↑ а б в г Political Voices: Leah Feldman. Andrew Whitehead (англ.). Жовтень 1985. Процитовано 7 вересня 2022.
  8. ↑ Thomas, Matthew (1 серпня 2004). 'No-one telling us what to do': anarchist schools in Britain, 1890–1916. Historical Research (англ.). 77 (197): 405—436. doi:10.1111/j.1468-2281.2004.00216.x. ISSN 0950-3471. Архів оригіналу за 10 липня 2022. Процитовано 18 травня 2022.
  9. ↑ а б в г Rooum, Donald (23 січня 1993). Leah Feldman. Freedom (англ.). London. Архів оригіналу за 18 May 2022. Процитовано 17 травня 2022.
  10. ↑ Index entry. FreeBMD (англ.). ONS. Архів оригіналу за 17 May 2022. Процитовано 17 травня 2022.
  11. ↑ а б Ray, Rob (2018). A Beautiful Idea: History of the Freedom Press Anarchists; The Story of Britain's Oldest Anarchist Publisher (англ.) (вид. 1st). London: Freedom Press. с. 57. ISBN 978-1-904491-30-9. OCLC 1052463857. Архів оригіналу за 7 лютого 2022. Процитовано 18 травня 2022.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Лія_Фельдман&oldid=37302399