Лісничий Григорій Омелянович

Григорій Омелянович Лісничий (22 квітня 1919(19190422), село Рівне Херсонської губернії, тепер Новоукраїнського району Кіровоградської області — 26 листопада 2013, місто Київ) — український радянський діяч, керівник нафтопереробної та нафтохімічної галузі Української РСР. Депутат Верховної Ради УРСР 10—11-го скликань.

Лісничий Григорій Омелянович
Лісничий Григорій Омелянович.jpg
Народився 22 квітня 1919(1919-04-22)
село Рівне Херсонської губернії, тепер Новоукраїнського району Кіровоградської області
Помер 26 листопада 2013(2013-11-26) (94 роки)
Київ
Країна Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Національність українець
Діяльність державний діяч
Партія КПРС
Нагороди Орден ЛенінаОрден Жовтневої РеволюціїОрден Трудового Червоного ПрапораОрден Вітчизняної війни II ступеняОрден Богдана Хмельницького III ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

БіографіяРедагувати

Народився в родині партійного діяча, репресованого у 1938 році. У 1939—1941 роках навчався у Рубіжанському хіміко-технологічному інституті.

У 1941—1946 роках — служба в Червоній армії: начальник технічних майстерень і складу 550-го понтонного батальйону 261-ї стрілецької дивізії. Учасник німецько-радянської війни.

Член ВКП(б) з 1946 року.

У 1949 році закінчив Рубіжанський хіміко-технологічний інститут.

У 1949—1958 роках — інженер, начальник цеху, начальник відділу, головний інженер, партійний організатор Кадіївського сажового заводу Ворошиловградської області.

У 1958—1960 роках — заступник начальника управління хімічної промисловості Луганського раднаргоспу.

У 1960—1963 роках — заступник начальника Головного управління хімічної і нафтохімічної промисловості Українського раднаргоспу. У 1963—1965 роках — начальник Головного управління хімічної і нафтохімічної промисловості Українського раднаргоспу.

У 1965—1971 роках — начальник управління нафтопереробної і нафтохімічної промисловості при Раді Міністрів УРСР. У 1971—1978 роках — начальник Головного управління Ради Міністрів УРСР по нафтопереробній і нафтохімічній промисловості. У 1978 — 2 березня 1988 року — начальник Головного управління по нафтопереробній і нафтохімічній промисловості УРСР («Укрголовнафтохімпрому»).

З 1988 року — на пенсії. Був президентом Всеукраїнської асоціації працівників і ветеранів нафтопереробної та нафтохімічної промисловості України.

ЗванняРедагувати

  • старший лейтенант

НагородиРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Депутати Верховної Ради УРСР. Одинадцяте скликання — Київ, 1985.
  • [1]