Ліпкін Семен Ізраїльович
| Семен Ліпкін | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народився |
6 (19) вересня 1911 Одеса | |||
| Помер |
31 березня 2003 (91 рік) Передєлкіно, Росія | |||
| Поховання | Передєлкінський цвинтарd | |||
| Громадянство |
 СРСР →  Росія | |||
| Діяльність | поет, перекладач | |||
| Мова творів | російська | |||
| Жанр | вірш і оповідна поезіяd | |||
| У шлюбі з | Inna Lisnyanskayad | |||
| Учасник | німецько-радянська війна | |||
| Нагороди | Орден Білого Лотоса | |||
| Сайт: [http://a88.narod.ru/lp00.htm Семен Ізраїльович Ліпкін | ||||
|
| ||||
 Ліпкін Семен Ізраїльович у Вікісховищі | ||||
Семен Ізраїльович Ліпкін (6 вересня 1911, Одеса — 31 березня 2003, Передєлкіно) — російський радянський поет і перекладач.
Біографія ред.
Народився в сім'ї кустаря-закрійника. За порадою Едуарда Багрицького в 1929 переїхав до Москви, де почав публікувати вірші в газетах і журналах.
Вивчив перську мову. З 1934 а перекладав поезію, переважно епічну, з східних мов (зокрема, Аккадський епос «Поема про Гільгамеша», калмицький епос «Джангар», киргизький епос «Манас», пам'ятник індійській культури «Бхагавадгіта»).
Член Спілки письменників СРСР з моменту її заснування в 1934. Закінчив Московський інженерно-економічний інститут (1937).
Учасник Радянсько-німецької війни. У 1941—1945 рр. воював у лавах 110-ї Калмицької кавалерійської дивізії.
Ліпкін — виключно обдарований перекладач, який славиться також і тим, що при перекладі давньосхідної поезії він не модернізує її, не намагається надати їй єдиний стиль, що зрівнює різних поетів. Чудове володіння мовою та віршем, так само як і багатство словника позначаються також у власних віршах Ліпкіна. Часто він йде від опису окремих явищ природи чи подій повсякденності, піднімаючи їх потім до узагальнення завдяки асоціативним роздумів.[1]
В своїх творах використовував сюжети і образи з Біблії, єврейські теми. Особливе місце в творчості зайняла Катастрофа («На Тянь-Шані», 1959; «Вільнюське подвір'я», 1963; «Зола», «Мойсей», «Пам'ятне місце» 1967)[2].
Автор декількох книг віршів та роману «Декада», спогадів про В. Гроссмана[3], О. Мандельштама, А. Тарковського[4] та інших. Під час гонінь на Василя Гросмана зумів зберегти рукопис роману «Життя і доля», який в 1980 був надрукований на Заході, а в 1988 вийшов в СРСР.
У 1968 вірш Ліпкіна «Союз» про народ на ім'я «І» — як алегоричне прославляння єврейського народу[2][5] — був критично сприйнятий читачами, офіційною критикою і особливо пропагандистами антисіоністської кампанії Ю. Івановим[6] і Є. Євсєєвим[7].
В 1979 — учасник альманаху Метрополь[8]. Того ж року разом з дружиною Інною Ліснянською і Василем Аксьоновим вийшов з Спілки письменників на знак протесту проти виключення з нього Віктора Єрофєєва і Євгена Попова. У 1986, на початку перебудови, був відновлений в рядах Спілки письменників.
Нагороди ред.
- Народний поет Калмицької АРСР (1968);
- Почесне звання «Герой Калмикії» з врученням вищої нагороди Калмикії ордена «Білий лотос» (2001);
- Державна премія Таджицької РСР ім. Рудакі (1967).
- Нагороджений 4 орденами, а також медалями.
Твори ред.
Переклади ред.
- Кабардинська епічна поезія, 1956
- Голоси шести століть, 1960
- Сторінки таджицької поезії, 1961
- Рядки мудрих, 1961
- Кабір. Ліріка. Пер. з хінді С. Липкина. М., «Художня література», 1965. 174 с. з портр. (Скарби ліричної поезії).
- Поети Таджикистану, 1972
- Калідаса. Драми і поеми. Пер. з санскриту. Пер. С.Ліпкіна. Подстрочний пров., Вст. стаття, приміт. Б.Захарьіна. М., «Худ.літ.», 1974.
- Слово і камінь. Вибрані переклади з узбецької поезії, 1977
Переклади ред.
- Пригода богатиря Шовшура, прозваного Лотосом, 1947
- Манас Великодушний, 1948
- Царівна з Міста Тьми, 1961
Примітки ред.
- ↑ Козак В.: Лексикон російської літератури XX століття. — С. 228.
- ↑ а б Володимир Мощенко. Семен Ліпкін. На божественном уровне горя и слез. Архів оригіналу за 25 грудня 2012. Процитовано 25 грудня 2012.
- ↑ ЖИТТЯ І ДОЛЯ Василя Гроссмана [Архівовано 14 травня 2012 у Wayback Machine.], Семен Липкин, belousenko.com
- ↑ Спогади Семена Ліпкіна про поета Арсенія Тарковського, 3 червня 2000. Архів оригіналу за 8 липня 2012. Процитовано 8 липня 2012.
- ↑ Липкин Семен // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)
- ↑ «Обережно: сіонізм!», М:., 1969
- ↑ Фашизм під блакитною зіркою, М:., 1971
- ↑ «Я один из немногих счастливцев…». Архів оригіналу за 1 липня 2015. Процитовано 1 липня 2015.
Посилання ред.
- Вірші і поеми Семена Ліпкіна
- Семен Ліпкін. Квадрига. Повість. Мемуари [Архівовано 28 серпня 2013 у Wayback Machine.], Юрій Кублановський, «Новий Мир» 1997, № 9
- Ліпкін, СЕМЕН Ізраїльович [Архівовано 14 листопада 2012 у Wayback Machine.] Енциклопедія Кругосвет
- ТОЙ, ХТО НАРОДИВСЯ, — НЕ ПОМРЕ // Роздуми про життя і творчість С. Ліпкіна, Матвій Гейзер [Архівовано 12 березня 2012 у Wayback Machine.] Леха, травень 2002, 5 (121)
- БІБЛІОГРАФІЯ [Архівовано 8 листопада 2013 у Wayback Machine.]
- Інтерв'ю Олени Калашникової, травень 2002 р. [Архівовано 14 травня 2014 у Wayback Machine.]