Лінивка-смугохвіст чорнощока

вид птахів
Лінивка-смугохвіст чорнощока

Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Дятлоподібні (Piciformes)
Родина: Лінивкові (Bucconidae)
Рід: Лінивка-смугохвіст (Nystalus)
Вид: Лінивка-смугохвіст чорнощока
Nystalus chacuru
(Vieillot, 1816)
Посилання
Вікісховище: Nystalus chacuru
Віківиди: Nystalus chacuru
EOL: 914727
ITIS: 554356
МСОП: 22682264
NCBI: 555299

Лінивка-смугохвіст чорнощока[2] (Nystalus chacuru) — вид дятлоподібних птахів родини лінивкових (Bucconidae).

Поширення ред.

Вид поширений в Бразилії, Болівії, Парагваї, на крайньому північному сході Аргентини та ізольована популяція у Перу. Населяє тропічні та субтропічні сухі ліси, субтропічні та тропічні вологі ліси, галерейні ліси, тропічну савану та сильно деградований колишній ліс.

Опис ред.

Птах завдовжки близько 21-22 см і вагою близько 48-64 г. Голова відносно велика, із темно-коричневою решітчастою короною. Щоки з двома чорними смугами, що межують з білою горизонтальною смугою. Потилиця і горло білі, поєднані тонким білим коміром. Спина коричнева з темними смужками. Нижня частина тіла білувато-сірувата з чорнуватими прожилками. Дзьоб помаранчевий, на верхівці дещо чорнуватий.

Спосіб життя ред.

Трапляється під пологом лісу, хоча нерідко спускається на землі. Харчується комахами та їхніми личинками, та іншими дрібними членистоногими. Гніздо облаштовує у термітниках на деревах. Самиця відкладає 2 або 3 яскраво-білих яйця. Насиджують та доглядають за молоддю обидва батьки.

Підвиди ред.

  • Nystalus chacuru uncirostris (Stolzmann, 1926) — південний схід Перу, північний схід Болівії та прилеглі райони західної Бразилії.
  • Nystalus chacuru chacuru (Vieillot, 1816) — південь Бразилії, схід Парагваю та північний схід Аргентини.

Примітки ред.

  1. BirdLife International (2016). Nystalus chacuru: інформація на сайті МСОП (версія 2020.3) (англ.) 12 березня 2021
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.

Посилання ред.