Ліна Вертмюллер
Лі́на Вертмю́ллер (італійською: [ˈliːna vertˈmuller] Lina Wertmüller. Справжнє ім'я — Арканджела Феліче Ассунта Вертмюллер фон Ельґґ Еспаньйол фон Браухіч (Arcangela Felice Assunta Wertmüller von Elgg Espanol von Brauchich); 14 серпня 1928, Рим — 9 грудня 2021, там само) — італійська кінорежисерка та сценаристка.
| Ліна Вертмюллер | |
|---|---|
| італ. Lina Wertmüller | |
 Ліна Вертмюллер, 2011 | |
| Дата народження | 14 серпня 1928 |
| Місце народження | Рим, Італія |
| Дата смерті | 9 грудня 2021 (93 роки) |
| Місце смерті | Рим, Італія[1] |
| Громадянство |
 Італія |
| Конфесія | католичка |
| Професія | кінорежисерка, сценаристка |
| Alma mater | Національна академія драматичного мистецтваd |
| Роки активності | 1963—наш час |
| Діти | Zulimad |
| IMDb | ID 0921631 |
| «Давид ді Донателло» за кар'єру (2010) | |
| linawertmuller.com | |
 Ліна Вертмюллер у Вікісховищі | |
Біографія та творчість ред.
Ліна Вертмюллер народилася 14 серпня 1928 року в Римі в аристократичній швейцарській сім'ї[2]. У 1951 році закінчила Римську театральну Академію під керівництвом П'єтро Шарова, працювала асистентом режисера в музичному і драматичному театрах. Після знайомства з Федеріко Фелліні стала помічником режисера у фільмах «Солодке життя» і «Вісім з половиною».
У 1963 році Вертмюллер зняла свій перший повнометражний фільм «Василіски». У цей період вона познайомилася з актором Джанкарло Джанніні, що згодом зіграв ролі в найкращих її стрічках. Потім Вертмюллер зняла ще три фільми — «Цього разу поговоримо про чоловіків» (1965), комедію «Рита-настира» (1966) і телевестерн «Моя душа належить покеру» (1967) під псевдонімом Джордж Браун. Після цього Ліна Вертмюллер повернулася в театр. Вона вийшла заміж за Енріко Джоба, який став художником-декоратором в її фільмах.
У 1972 році комедія Ліни Вертмюллер «Ображена честь Мімі-металурга» отримала номінацію на премію 25-го Каннського кінофестивалю. У цьому і подальших її фільмах зіграв Джанкарло Джанніні, який набув міжнародної популярності. У 1970-х роках вийшли комедії з соціально-політичним підтекстом — «Фільм про любов і анархію» (1973), «Усе на місці й усе безладно» (1974) та «Паскуаліно „Семеро красунь“» (1975) за який Ліна Вертмюллер стала першою жінкою-номінантом на премію «Оскар» за найкращу режисуру.[3]
У 1978 році Ліна Вертмюллер зняла фільм у Голлівуді — «Кінець світу в нашому подружньому ліжку одного разу дощовитою ніччю», що виявився комерційно невдалим. Подальші фільми з еротичними сюжетами не повторили успіху ранніх робіт Вертмюллер.
Ліна Вертмюллер виступає театральним драматургом і співавтором сценаріїв фільмів інших режисерів, була постановником опери «Кармен» в театрі Сан-Карло в Неаполі.
Особисте життя ред.
У Ліни Вертмюллер є донька від шлюбу з Енріко Джобом — Марія Зуліма Джоб (нар. 17.01.1991).
Фільмографія ред.
| Рік | Назва українською | Оригінальна назва | Режисер | Сценарист | |
|---|---|---|---|---|---|
| 1963 | Василіски | I basilischi |  |
| |
| 1964-65 | т/с | Щоденник Джан Бурраскі | Il giornalino di Gian Burrasca | |
|
| 1965 | Цього разу поговоримо про чоловіків | Questa volta parliamo di uomini | |
| |
| 1966 | Рита-настира | Rita la zanzara | |
| |
| 1967 | Не дратуйте настиру | Non stuzzicate la zanzara | |
| |
| 1968 | Моя душа належить покеру | Il mio corpo per un poker | |
| |
| 1970 | Місто насильства | Città violenta |
| ||
| Коли у жінок були хвости | Quando le donne avevano la coda |
| |||
| 1972 | Коли жінки втратили хвости | Quando le donne persero la coda |
| ||
| Брат Сонце, сестра Місяць | Fratello sole, sorella luna |
| |||
| Ображена честь Мімі-металурга | Mimì metallurgico ferito nell'onore | |
| ||
| 1973 | Дорогі батьки | Cari genitori |
| ||
| Фільм про любов і анархію | Film d'amore e d'anarchia, ovvero 'stamattina alle 10 in via dei Fi… | |
| ||
| 1974 | Усе на місці й усе безладно | Tutto a posto e niente in ordine | |
| |
| Віднесені незвичайною долею у блакитне море в серпні | Travolti da un insolito destino nell'azzurro mare d'agosto | |
|||
| 1975 | Паскуаліно «Семеро красунь» | Pasqualino Settebellezze | |
| |
| 1977 | Переїзд | Which Way Is Up? |
| ||
| 1978 | Кінець світу в нашому подружньому ліжку одного разу дощовитою ніччю | La fine del mondo nel nostro solito letto in una notte piena di pio… | |
| |
| Кривава сутичка між двома чоловіками через вдову — підозрюються політичні мотиви | Fatto di sangue fra due uomini per causa di una vedova — si sospett… | |
| ||
| 1983 | Жарт долі, що підстерігає в засідці, немов бандит з великої дороги | Scherzo del destino in agguato dietro l'angolo come un brigante da … | |
| |
| 1984 | Сотто, Сотто | Sotto… sotto… strapazzato da anomala passione | |
| |
| 1985 | Складна інтрига з жінками, провулками і злочинами | Un complicato intrigo di donne, vicoli e delitti | |
| |
| 1986 | Літня ніч з грецьким профілем, мигдалеподібними очима і запахом базиліку | Notte d'estate con profilo greco, occhi a mandorla e odore di basilico | |
| |
| 1987 | Імаго Урбіс | Imago urbis | |
||
| 1988 | т/ф | Десятий «підпільний» | Il decimo clandestino | |
|
| 1989 | У місячну ніч | In una notte di chiaro di luna | |
| |
| 12 режисерів про 12 міст | 12 registi per 12 città | |
|||
| 1990 | т/ф | Субота, неділя і понеділок | Sabato, domenica e lunedì | |
|
| 1992 | Я сподіваюся, що видеруся | Io speriamo che me la cavo | |
| |
| 1996 | Німфа | Ninfa plebea | |
| |
| Робітник і перукарка у вирі сексу та політики | Metalmeccanico e parrucchiera in un turbine di sesso e di politica | |
| ||
| 1999 | Фердинанд і Кароліна | Ferdinando e Carolina | |
| |
| 2001 | т/ф | Франческа і Нунціата | Francesca e Nunziata | |
|
| 2002 | Віднесені | Swept Away |
| ||
| 2004 | Фаршировані перці йдуть у справу | Peperoni ripieni e pesci in faccia | |
| |
| 2009 | т/ф | До біса бідність! | Mannaggia alla miseria! | |
|
Визнання ред.
Нагороди та номінації Ліни Вертмюллер[4]| Рік | Категорія | Фільм | Результат |
|---|---|---|---|
| Міжнародний кінофестиваль у Локарно | |||
| 1963 | Срібний парус за найкращий художній фільм | Василіски | Перемога |
| Премія «Золотий кубок» | |||
| 1964 | Василіски | Перемога | |
| Каннський міжнародний кінофестиваль | |||
| 1972 |  Золота пальмова гілка
|
Ображена честь Мімі-металурга | Номінація |
| 1973 | Фільм про любов і анархію | Номінація | |
| Італійський національний синдикат кіножурналістів | |||
| 1974 | Срібна стрічка за найкращий оригінальний сюжет | Фільм про любов і анархію | Номінація |
| 1986 | Срібна стрічка за найкращу режисерську роботу | Складна інтрига з жінками, провулками і злочинами | Номінація |
| Срібна стрічка за найкращий сценарій | Номінація | ||
| Премія «Золотий глобус» (Італія) | |||
| 1975 | Нагорода Alitalia | Перемога | |
| 2009 | Золотий глобус за кар'єру | Перемога | |
| Тегеранський міжнародний кінофестиваль | |||
| 1975 | Золотий козеріг | Віднесені незвичайною долею у блакитне море в серпні | Перемога |
| Спільнота кінокритиків Нью-Йорка | |||
| 1975 | Найкращий режисер | Віднесені незвичайною долею у блакитне море в серпні | 3-є місце |
| Найкращий сценарій | 2-е місце | ||
| 1977 | Найкращий режисер | Паскуаліно «Семеро красунь» | 3-є місце |
| Премія «Оскар» | |||
| 1977 | Найкращий режисер | Паскуаліно «Семеро красунь» | Номінація |
| Найкращий сценарій | Номінація | ||
| Берлінський міжнародний кінофестиваль | |||
| 1978 | Золотий ведмідь | Кінець світу в нашому подружньому ліжку одного разу дощовитою ніччю | Номінація |
| 1986 | Складна інтрига з жінками, провулками і злочинами | Номінація | |
| Премія Отто Дібеліуса | Перемога | ||
| Приз журі читачів «Berliner Morgenpost» | Перемога | ||
| Московський міжнародний кінофестиваль | |||
| 1985 | Золотий приз | Жарт долі, що підстерігає в засідці, немов бандит з великої дороги | Номінація |
| Венеційський міжнародний кінофестиваль | |||
| 1989 | Золотий лев | У місячну ніч | Номінація |
| Міжнародний приз Флайяно | |||
| 2008 | Приз за кінокар'єру | Перемога | |
| Премія «Давид ді Донателло» | |||
| 2010 | «Давид ді Донателло» за кар'єру | Перемога | |
Примітки ред.
- ↑ https://www.corriere.it/spettacoli/cinema-serie-tv/21_dicembre_09/morta-lina-wertmuller-grande-protagonista-cinema-italiano-aveva-93-anni-db0f6264-58da-11ec-95ed-0f7dcc6ae2dd.shtml
- ↑ Josette Déléas, Lina Wertmüller, Trafford Publishing, 2009
- ↑ Pingitore, Silvia (22 червня 2020). The first woman nominated for Best Director in 1977: interview with Academy Honorary Award winner Lina Wertmüller. the-shortlisted.co.uk (брит.). Архів оригіналу за 3 січня 2021. Процитовано 20 лютого 2022.
- ↑ Нагороди та номінації Ліни Вертмюллер на сайті IMDb (англ.)
Література ред.
- Peter Biskind. «Lina Wertmuller: The Politics of Private Life» in Film Quarterly 28, pp. 10–16 (1974–75)
- Bullaro, Grace Russo. Man in Disorder — The Cinema of Lina Wertmüller in the 1970s. ISBN 978-1-905886-39-5
- Déléas, Josette. Lina Wertmüller — Un rire noir chaussé de lunettes blanches — a critical biography filled with delightful anecdotes and Lina's irresistible humour. ISBN 978-1-4251-2755-8
- William R. Magretta and Joan Magretta. «Lina Wertmuller and the Tradition of Italian Carnivalesque Comedy» in Genre 12, pp. 25–43. (1979)
- Tiziana Masucci, «I chiari di Lina» -her new and sparkling biography- (Edizioni Sabinae, Roma 2009)ISBN 978-88-96105-22-1
Посилання ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ліна Вертмюллер |
- Офіційний сайт [Архівовано 3 червня 2017 у Wayback Machine.](італ.)
- Ліна Вертмюллер на сайті IMDb (англ.)
- Ліна Вертмюллер на сайті MYmovies.it (італ.)
- Ліна Вертмюллер [Архівовано 24 квітня 2017 у Wayback Machine.] на сайті Enciclopedia Treccani(італ.)