Відкрити головне меню

Ліна Вертмюллер

італійська кінорежисерка та сценаристка

Лі́на Вертмю́ллер (італійською: [ˈliːna vertˈmuller] Lina Wertmüller. Справжнє ім'я — Арканджела Феліче Ассунта Вертмюллер фон Ельґґ Еспаньйол фон Браухіч (Arcangela Felice Assunta Wertmüller von Elgg Espanol von Brauchich); нар. 14 серпня 1928, Рим, Італія) — італійська кінорежисерка та сценаристка.

Ліна Вертмюллер
італ. Lina Wertmüller
Lina Wertmüller.jpg
Ліна Вертмюллер, 2011
Дата народження 14 серпня 1928(1928-08-14) (91 рік)
Місце народження Рим, Італія
Громадянство Італія Італія
Конфесія католичка
Професія кінорежисерка, сценаристка
Alma mater Національна академія драматичних мистецтв ім. Сільвіо Д'Аміко[d]
Роки активності 1963наш час
IMDb ID 0921631
«Давид ді Донателло» за кар'єру (2010)
linawertmuller.com
Commons-logo.svg Ліна Вертмюллер у Вікісховищі

Біографія та творчістьРедагувати

Ліна Вертмюллер народилася 14 серпня 1928 року в Римі в аристократичній швейцарській сім'ї[1]. У 1951 році закінчила Римську театральну Академію під керівництвом П'єтро Шарова, працювала асистентом режисера в музичному і драматичному театрах. Після знайомства з Федеріко Фелліні стала помічником режисера у фільмах «Солодке життя» і «Вісім з половиною».

У 1963 році Вертмюллер зняла свій перший повнометражний фільм «Василіски». У цей період вона познайомилася з актором Джанкарло Джанніні, що згодом зіграв ролі в найкращих її стрічках. Потім Вертмюллер зняла ще три фільми — «Цього разу поговоримо про чоловіків» (1965), комедію «Рита-настира» (1966) і телевестерн «Моя душа належить покеру» (1967) під псевдонімом Джордж Браун. Після цього Ліна Вертмюллер повернулася в театр. Вона вийшла заміж за Енріко Джоба, який став художником-декоратором в її фільмах.

У 1972 році комедія Ліни Вертмюллер «Ображена честь Мімі-металурга» отримала номінацію на премію 25-го Каннського кінофестивалю. У цьому і подальших її фільмах зіграв Джанкарло Джанніні, який набув міжнародної популярності. У 1970-х роках вийшли комедії з соціально-політичним підтекстом — «Фільм про любов і анархію» (1973), «Усе на місці й усе безладно» (1974) та «Паскуаліно „Семеро красунь“» (1975) за який Ліна Вертмюллер стала першою жінкою-номінантом на премію «Оскар» за найкращу режисуру.

У 1978 році Ліна Вертмюллер зняла фільм у Голлівуді — «Кінець світу в нашому подружньому ліжку одного разу дощовитою ніччю», що виявився комерційно невдалим. Подальші фільми з еротичними сюжетами не повторили успіху ранніх робіт Вертмюллер.

Ліна Вертмюллер виступає театральним драматургом і співавтором сценаріїв фільмів інших режисерів, була постановником опери «Кармен» в театрі Сан-Карло в Неаполі.

Особисте життяРедагувати

У Ліни Вертмюллер є донька від шлюбу з Енріко Джобом — Марія Зуліма Джоб (нар. 17.01.1991).

ФільмографіяРедагувати

Рік Назва українською Оригінальна назва Режисер Сценарист
1963 Василіски I basilischi    
1964-65 т/с Щоденник Джан Бурраскі Il giornalino di Gian Burrasca  
1965 Цього разу поговоримо про чоловіків Questa volta parliamo di uomini    
1966 Рита-настира Rita la zanzara    
1967 Не дратуйте настиру Non stuzzicate la zanzara    
1968 Моя душа належить покеру Il mio corpo per un poker    
1970 Місто насильства Città violenta  
Коли у жінок були хвости Quando le donne avevano la coda  
1972 Коли жінки втратили хвости Quando le donne persero la coda  
Брат Сонце, сестра Місяць Fratello sole, sorella luna  
Ображена честь Мімі-металурга Mimì metallurgico ferito nell'onore    
1973 Дорогі батьки Cari genitori  
Фільм про любов і анархію Film d'amore e d'anarchia, ovvero 'stamattina alle 10 in via dei Fi…    
1974 Усе на місці й усе безладно Tutto a posto e niente in ordine    
Віднесені незвичайною долею у блакитне море в серпні Travolti da un insolito destino nell'azzurro mare d'agosto  
1975 Паскуаліно «Семеро красунь» Pasqualino Settebellezze    
1977 Переїзд Which Way Is Up?  
1978 Кінець світу в нашому подружньому ліжку одного разу дощовитою ніччю La fine del mondo nel nostro solito letto in una notte piena di pio…    
Кривава сутичка між двома чоловіками через вдову — підозрюються політичні мотиви Fatto di sangue fra due uomini per causa di una vedova — si sospett…    
1983 Жарт долі, що підстерігає в засідці, немов бандит з великої дороги Scherzo del destino in agguato dietro l'angolo come un brigante da …    
1984 Сотто, Сотто Sotto… sotto… strapazzato da anomala passione    
1985 Складна інтрига з жінками, провулками і злочинами Un complicato intrigo di donne, vicoli e delitti    
1986 Літня ніч з грецьким профілем, мигдалеподібними очима і запахом базиліку Notte d'estate con profilo greco, occhi a mandorla e odore di basilico    
1987 Імаго Урбіс Imago urbis  
1988 т/ф Десятий «підпільний» Il decimo clandestino    
1989 У місячну ніч In una notte di chiaro di luna    
12 режисерів про 12 міст 12 registi per 12 città  
1990 т/ф Субота, неділя і понеділок Sabato, domenica e lunedì    
1992 Я сподіваюся, що видеруся Io speriamo che me la cavo    
1996 Німфа Ninfa plebea    
Робітник і перукарка Metalmeccanico e parrucchiera in un turbine di sesso e di politica    
1999 Фердинанд і Кароліна Ferdinando e Carolina    
2001 т/ф Франческа і Нунціата Francesca e Nunziata    
2002 Віднесені Swept Away  
2004 Фаршировані перці йдуть у справу Peperoni ripieni e pesci in faccia    
2009 т/ф До біса бідність! Mannaggia alla miseria!    

ВизнанняРедагувати

  Нагороди та номінації Ліни Вертмюллер[2] 
Рік Категорія Фільм Результат
Міжнародний кінофестиваль у Локарно
1963 Срібний парус за найкращий художній фільм Василіски Нагорода
Премія «Золотий кубок»
1964 Василіски Нагорода
Каннський міжнародний кінофестиваль
1972   Золота пальмова гілка Ображена честь Мімі-металурга Номінація
1973 Фільм про любов і анархію Номінація
Італійський національний синдикат кіножурналістів
1974 Срібна стрічка за найкращий оригінальний сюжет Фільм про любов і анархію Номінація
1986 Срібна стрічка за найкращу режисерську роботу Складна інтрига з жінками, провулками і злочинами Номінація
Срібна стрічка за найкращий сценарій Номінація
Премія «Золотий глобус» (Італія)
1975 Нагорода Alitalia Нагорода
2009 Золотий глобус за кар'єру Нагорода
Тегеранський міжнародний кінофестиваль
1975 Золотий козеріг Віднесені незвичайною долею у блакитне море в серпні Нагорода
Спільнота кінокритиків Нью-Йорка
1975 Найкращий режисер Віднесені незвичайною долею у блакитне море в серпні 3-є місце
Найкращий сценарій 2-е місце
1977 Найкращий режисер Паскуаліно «Семеро красунь» 3-є місце
Премія «Оскар»
1977 Найкращий режисер Паскуаліно «Семеро красунь» Номінація
Найкращий сценарій Номінація
Берлінський міжнародний кінофестиваль
1978 Золотий ведмідь Кінець світу в нашому подружньому ліжку одного разу дощовитою ніччю Номінація
1986 Складна інтрига з жінками, провулками і злочинами Номінація
Премія Отто Дібеліуса Нагорода
Приз журі читачів «Berliner Morgenpost» Нагорода
Московський міжнародний кінофестиваль
1985 Золотий приз Жарт долі, що підстерігає в засідці, немов бандит з великої дороги Номінація
Венеційський міжнародний кінофестиваль
1989 Золотий лев У місячну ніч Номінація
Міжнародний приз Флайяно
2008 Приз за кінокар'єру Нагорода
Премія «Давид ді Донателло»
2010 «Давид ді Донателло» за кар'єру Нагорода

ПриміткиРедагувати

  1. Josette Déléas, Lina Wertmüller, Trafford Publishing, 2009
  2. Нагороди та номінації Ліни Вертмюллер на сайті IMDb (англ.)

ЛітератураРедагувати

  • Peter Biskind. «Lina Wertmuller: The Politics of Private Life» in Film Quarterly 28, pp. 10–16 (1974–75)
  • Bullaro, Grace Russo. Man in Disorder — The Cinema of Lina Wertmüller in the 1970s. ISBN 978-1-905886-39-5
  • Déléas, Josette. Lina Wertmüller — Un rire noir chaussé de lunettes blanches — a critical biography filled with delightful anecdotes and Lina's irresistible humour. ISBN 978-1-4251-2755-8
  • William R. Magretta and Joan Magretta. «Lina Wertmuller and the Tradition of Italian Carnivalesque Comedy» in Genre 12, pp. 25–43. (1979)
  • Tiziana Masucci, «I chiari di Lina» -her new and sparkling biography- (Edizioni Sabinae, Roma 2009)ISBN 978-88-96105-22-1

ПосиланняРедагувати