Лілліан Рот
Лілліан Рот (англ. Lillian Roth, уроджена Лілліан Рутштайн (англ. Lillian Rutstein; 13 грудня 1910 — 12 травня 1980) — американська актриса і співачка.
| Лілліан Рот | ||||
|---|---|---|---|---|
| англ. Lillian Roth | ||||
.JPG) | ||||
| Народилася |
13 грудня 1910[1][2][3] Бостон, США | |||
| Померла |
12 травня 1980[4][1][…] (69 років) Нью-Йорк, Нью-Йорк, США | |||
| Громадянство |
 США | |||
| Діяльність | акторка, співачка, кіноакторка, акторка театру | |||
| Роки діяльності | 1917 — 1980 | |||
| IMDb | nm0744917 | |||
| Нагороди та премії | ||||
|
зірка на голлівудській Алеї слави[d] | ||||
|
| ||||
 Лілліан Рот у Вікісховищі | ||||
Біографія ред.
Народилася Бостоні у родині євреїв Кеті Сильверман і Артура Рутштайна. Її акторський дебют відбувся ще в дитинстві на одній із сцен Бродвею у 1917 році. Наступні кілька років вона продовжувала грати в театрі, а також гастролювала країною разом із сестрою Енн з водевілями. У 1918 році Рот вперше з'явилася на кіноекранах, виконавши епізодичну роль у німому фільмі.
Наприкінці 1920-х, здобувши на той час освіту, вона підписала контракт з «Paramount Pictures» і у 1929 році повернулася до кіно. Основні свої ролі Рот зіграла до середини 1930-х, з'явившись у картинах «Парад кохання» (1929), «Армійський парад» (1930), «Злодії та мисливці» (1930) та «Мадам Сатана» (1930). У той же час вона продовжувала грати на Бродвеї, де брала участь у низці успішних музичних постановок як актриса та співачка.
Наприкінці 1930-х Рот пішла в тінь, переставши грати в театрі та зніматися в кіно. 1953 року актриса з'явилася як гість у телепередачі «Це ваше життя», в якій поділилася з глядачами своїми проблемами з алкоголізмом. У 1954 році вона опублікувала автобіографію «Я буду плакати завтра», на основі якої через рік Деніел Манн зняв однойменний фільм, де роль Рот зіграла Сьюзен Гейворд, яка номінувалася за неї на премію «Оскар». Успіх картини знову пробудив інтерес публіки до Лілліан Рот, і наступні роки вона виконала кілька ролей на телебаченні, а в 1962 повернулася на Бродвей з мюзиклом «Я дістану тобі це оптом». У 1970-ті Рот знову з'явилася на великому екрані, виконавши невеликі ролі у фільмах «Еліс, мила Еліс» (1976) та «Променад» (1979).
Акторка п'ять разів була одружена, причому всі її шлюби закінчилися розлученням.
Лілліан Рот померла від інсульту у 1980 році у віці 69 років і була похована на цвинтарі Маунт-Плезант у Вестчестері. Її внесок у кіноіндустрію США відзначено зіркою на Голлівудській алеї слави.
Фільмографія ред.
- 1929 — Парад кохання