«Лілея» — український радянський фільм-балет. Постановку балету «Лілея» з лібрето Всеволода Чаговця та музикою Костянтина Данькевича у 1940 році ще перед Другою світовою війною здійснив Вахтанг Вронський. У 1959 році Вронський разом із Василем Лапокнишем зняв однойменний фільм. Сюжет фільму базується на різних віршах з «Кобзаря» Тараса Шевченка.

ЛілеяPicto infobox cinema.png
Lileya (UKR poster hydozhnyka T. Liashchyka, 1959).jpg
Офіційинй україномовний постер №1
Жанр фільм-балет
Режисер Вахтанг Вронський
Василь Лапокниш
Продюсер Вронський Вахтанг Іванович
Сценарист Вахтанг Вронський
Василь Лапокниш
У головних
ролях
Євгенія Єршова
Роберт Клявін (Візіренко)
Аркадій Аркадьєв
Валентина Калиновська
Олександр Сегаль
Оператор Олександр Ананасов
Микола Топчій
Композитор Костянтин Данькевич
Художник Олексій Бобровников
Тривалість 126 хв.
Мова українська
Країна УРСР
Рік 1959
IMDb ID 0237411

Прем'єра фільму відбулася в УРСР у Києві у 1959 році.

СинопсисРедагувати

1820-ті роки, Україна перебуває під колоніальним гнітом Московії. Кріпачка-молодиця Лілея та кріпак-парубок Степан закохуються, але їх намагається розлучити злий Князь-москаль. Фільм закінчується сценою народного повстання проти поневолювачів-москалів.

СюжетРедагувати

В основу фільму лягли образи і мотиви кількох поем Шевченка; Адрій Малишко додав і дикторський текст з його віршів.

У основі сюжету – історія кохання Лілеї й Степана, що зростали разом. Князь (збірний образ з «Княжни», «Марини») переслідує закоханих, але громада відправляє Степана на Січ, а Лілея знаходить притулок у циган (образ циганського табору є у «Відьмі»). Уві сні вона бачить коханого з русалками (до цих міфологічних персонажів Шевченко звертався в «Русалці», «Утопленій»). Героя по дорозі на Січ ловлять і осліплюють князівські гайдамаки; Степан стає кобзарем (мотив зі «Сліпого»), що закликатиме народ до боротьби. Лілея гине, а люд повстає і вбиває жорстокого князя.[1][2]

Музичний лейтмовивРедагувати

Музична складова, як і сценарій, також покликалася на Кобзаря: композитор використав народну музику, причому музичний лейтмотив героїні – «Ой зійди, зійди ти, зіронько та вечірняя» – одна з улюблених Шевченкових пісень; музичною темою повстання став «Заповіт».

У роляхРедагувати

Творча командаРедагувати

  • Режисери: Вахтанг Вронський, Василь Лапокниш
  • Сценаристи: Вахтанг Вронський, Василь Лапокниш
  • Оператори: Микола Топчій, Олександр Ананасов
  • Художник: Олексій Бобровников
  • Звукорежисер: Аріадна Федоренко
  • Композитор: Костянтин Данькевич

Відгуки кінокритиківРедагувати

Фільм досить вдало передав кінематографічними засобами танець: зміною планів, гарно знятою натурою, вдалим кольоровим рішенням, хоча, як і інші фільми-вистави, «Лілея» не уникла бутафорських елементів пейзажу – намальованого неба, штучного дерева на могилі героїні тощо; театральністю відзначаються окремі сцени, зокрема епізод повстання.[3]

ДжерелаРедагувати

  1. Анастасія Пащенко. Мотиви і образи Кобзаря в кіно. Кіно-театр №1 за 2014 рік
  2. Дмитрик, Олена Доторкнутися до Шевченка: гаптична естетика кінофільмів "Лілея" та "Наймичка" // Науковий вісник Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого. 2014. Вип. 14. С. 168-175.
  3. Дубенко С. Тарас Шевченко та його герої на екрані. Київ: Наукова думка, 1967. С. 124–131.

ПосиланняРедагувати