Ліквація зональна

Ліквація зональна — неоднорідність хімічного складу центральних і периферійних зон зливків та великих виливків. Перші порції розплаву кристалізуються за вищої температури від стінок виливниці чи ливарної форми з чистішого металу. Домішки, які знижують температуру плавлення сплавів, витісняються фронтом кристалізації в центральні ділянки, у яких завершується кристалізація за нижчих температур. Підвищена концентрація домішок у центральних зонах погіршує механічні властивості виливків зокрема, окрихчує їх. Різні елементи мають різну схильність до ліквації у сплавах. Так, у сталях, чавунах найсхильнішими до ліквації є шкідливі домішки — Сульфур і Фосфор. Вміст Сульфуру в осерді сталевих зливків може перевищувати його середній вміст у 5 разів, а вміст Фосфору — у 3 рази.

Зональна ліквація не усувається термічною обробкою.

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • В.Попович, А.Кондир, Е. Плешаков та ін. Технологія конструкційних матеріалів і матеріалознавство: Практикум: Навч. посібник. — Львів: Світ, 2008. — 422 с.
  • Хільчевський В. В. Матеріалознавство і технологія конструкційних матеріалів: Навчальний посібник. — К.: Либідь, 2002. — 328 с. ISBN 966-06-0247-2