Люсія Ечебаррія
Люсі́я Ечебаррі́я де Асте́йнза (ісп. Lucía Etxebarría de Asteinza, нар. 7 грудня 1966, Валенсія, Іспанія) — іспанська письменниця. Володарка премії Планета (2004) та премії Надаля (1998).
| Люсія Ечебаррія | ||||
|---|---|---|---|---|
| ісп. Lucía Etxebarria | ||||
.jpg) Люсія Ечебаррія (2017) | ||||
| Ім'я при народженні | ісп. Lucía Etxebarria de Asteinza | |||
| Народилася |
7 грудня 1966[1][2] (57 років) Валенсія, Іспанія | |||
| Країна |
 Іспанія | |||
| Місце проживання | Мадрид | |||
| Діяльність | письменниця, сценаристка, поетка, біограф | |||
| Сфера роботи | поезія | |||
| Alma mater | Мадридський університет Комплутенсе | |||
| Мова творів | іспанська | |||
| Роки активності | 1996 — тепер. час | |||
| Жанр | роман | |||
| Нагороди | ||||
| Сайт: luciaetxebarria.es | ||||
|
| ||||
 Люсія Ечебаррія у Вікісховищі | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Життєпис ред.
Люсія Ечебаррія де Астейнза народилась 1996 року у Валенсії. Вона — наймолодша дочка з семи дітей в сім'ї басків Хосе Ігнасіо Ечебаррія Горроньо (ісп. José Ignacio Echevarría Gorroño) та Люсії Асте́йнзи Стоке (ісп. Lucía Asteinza Stocke).
Першою книгою Люсії стала біографія Курта Кобейна і Кортні Лав: La historia de Kurt y Courtney: aguanta esto (1996). За свій перший роман, Amor, curiosidad, prozac y dudas (1997) отримала премію Ани Марії Матуте. Наступного року за роман Beatriz y los cuerpos celestes отримала премію Надаля.[5]
За книгу De todo lo visible y lo invisible (2001) отримала премію Primavera. З книгою Un milagro en equilibrio виграла 53-ю премію Планета в 2004 році.[6] На додачу до цих книг та багатьох інших нагород, Люсія також публікувала поезію: її збірка Actos de placer y amor виграла премію «Barcarola Poetry Prize» в 2004 році. Також вона публікувала дві збірки своїх ессе на тему фемінізму і працювала як кіносценарист.
В 2011 році Ечебаррія заявила що припинить писати оскільки цифрове розповсюдження її книг призвело до того, що її письменницька робота не варта затрачених зусиль через поширення піратства.[7]
Люсія є членом організації Mensa, яка об'єднує людей з високим рівнем інтелекту.[8]
Бібліографія ред.
Романи ред.
- Amor, curiosidad, prozac y dudas (1997)
- Beatriz y los cuerpos celestes (1998, премія Надаля)
- Nosotras que no somos como las demás (1999)
- De todo lo visible y lo invisible (2001, премія Primavera)
- Una historia de amor como otra cualquiera (2003)
- Un milagro en equilibrio (2004, премія «Планета»)
- Cosmofobia (2007)
- Lo verdadero es un momento de lo falso (2010)
- El contenido del silencio (2011)
- Dios no tiene tiempo libre (2013)
- Cuentos clásicos para chicas modernas (2013)
- Le don empoisonné de la folie (2017)
- Por qué el amor nos duele tanto (2017)
- Mujeres extraordinarias (2019)
Поезія ред.
Есе ред.
- La historia de Kurt y Courtney: aguanta esto (1996)
- La Eva futura. La letra futura (2000)
- En brazos de la mujer fetiche (2002), в співавторстві з Сонею Нуньєс Пуенте
- Courtney y yo (2004)
- Ya no sufro por amor (2005)
- El club de las malas madres (2009), в співавторстві з Гойо Бустосом[9]
- Liquidación por derribo. Cómo se gestó la que está cayendo (2013)
- Tu corazón no está bien de la cabeza. Cómo salí de una relación tóxica (2013)[10]
- Más peligroso es no amar (2016)
- Mujeres extraordinarias. Una historia de mentiras (2019)
Кіносценарії ред.
Посилання ред.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Люсія Ечебаррія- Люсія Ечебаррія на сайті IMDB [Архівовано 2 жовтня 2019 у Wayback Machine.]
Примітки ред.
- ↑ Babelio — 2007.
- ↑ Munzinger Personen
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ datos.bne.es: El portal de datos bibliográficos de la Biblioteca Nacional de España — 2011.
- ↑ El País, January 7, 1998. Архів оригіналу за 1 червня 2019. Процитовано 29 січня 2021.
- ↑ El País, October 16, 2004. Архів оригіналу за 12 серпня 2019. Процитовано 29 січня 2021.
- ↑ Tremlett, Giles (20 грудня 2011). Spanish novelist Lucía Etxebarria quits writing in piracy protest. The Guardian. Архів оригіналу за 25 березня 2020. Процитовано 29 січня 2021.
- ↑ Lucía Etxebarría la lía en Twitter: "Soy superdotada y tú me odias por eso". La Vanguardia. 4 березня 2016. Архів оригіналу за 6 липня 2017. Процитовано 9 січня 2018.
- ↑ elEconomista.es (24 лютого 2009). Lucía Etxebarría y Goyo Bustos publican "El club de las malas madres" - EcoDiario.es (ісп.). ecodiario.eleconomista.es. Архів оригіналу за 1 лютого 2021. Процитовано 17 лютого 2020.
- ↑ lecturalia.com. Tu corazón no está bien de la cabeza - Lucía Etxebarria (ісп.). Lecturalia. Архів оригіналу за 2 лютого 2021. Процитовано 17 лютого 2020.