Люсьєн Деліль
Люсьєн Деліль (фр. Lucienne Delyle, 16 квітня 1917, Париж — 10 квітня 1962, Монте-Карло) — французька співачка. Пісня Mon Amant de Saint-Jean (1942) зробила її однією з найпопулярніших співачок країни 1940-50-х років.
| Люсьєн Деліль | |
|---|---|
| фр. Lucienne Delyle | |
 | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 16 квітня 1913[1] |
| Місце народження | XIV округ Парижа, Париж |
| Дата смерті | 10 квітня 1962[2][1] (48 років) |
| Місце смерті | Монте-Карло |
| Причина смерті | лейкоз |
| Поховання | Російський цвинтар Кокад |
| Громадянство | Франція |
| Професії | співачка, акторка |
| Інструменти | вокал[d] |
| Жанри | шансон |
| Лейбли | Pathé[d] |
| Діти | Мінуш Бареллі |
 Файли у Вікісховищі | |
Біографія ред.
Народившись у Парижі, вона отримала освіту фармацевта. Будучи фармацевтом за освітою[3], вона захоплювалася співом, поки одного разу в 1939 році її не почув господар місцевої радіостанції Жак Канетті. Саме тоді і почалася її кар'єра співачки.
Того ж року її перші записи, зокрема романтично-поетичний вальс Sur les quais du vieux Paris, підняли її до звання популярних французьких співаків[4] Дві інші пісні, Elle fréquentait la rue Pigalle і Je n'en connais pas la fin були запозичені з репертуару Едіт Піаф[5][6]
У 1940 році вона вийшла заміж за джазмена Еме Бареллі[en] (1917—1995), який керував її кар'єрою все життя. У них народилася дочка Мінуш (1947—2004), яка згодом теж стала співачкою.
Після запису пісні «Mon Amant De Saint-Jean» (1942) Люсьєн Деліль стала однією з найпопулярніших французьких співачок. У 1953 році разом з молодим ще Жильбером Беко виступила в знаменитому концертному залі «Олімпія»[7].
У кінця 50-х років вона перенесла лейкемію, і її кар'єра швидко спадала. У 1960 році вона дала заключну серію концертів на сцені музичного залу Бобіно.
Померла в Монте-Карло, Монако, в 1962 році.
Джерела ред.
Bibliographe ред.
- Gianni Lucini, Luci, lucciole e canzoni sotto il cielo di Parigi — Storie di chanteuses nella Francia del primo Novecento), Novara, Segni e Parole, 2014, 160 p. ISBN 978-8890849442
Примітки ред.
- ↑ а б Discogs — 2000.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Lucienne Delyle, hirondelle des faubourgs [Архівовано 16 червня 2020 у Wayback Machine.], movie-musical-world, 4 avril 2009.
- ↑ Lucienne Delyle [Архівовано 19 листопада 2015 у Wayback Machine.], dutempsdescerisesauxfeuillesmortes.net.
- ↑ Biographie de Lucienne Delyle [Архівовано 1 липня 2020 у Wayback Machine.], chantefrance.com.
- ↑ Philippe Laxague, Lucienne Delyle [Архівовано 3 липня 2020 у Wayback Machine.], radiopluriel.fr, 30 mai 2019.
- ↑ Pierre Perret, A Capella, Cherche Midi, 2011, 328 pages (version Google, non paginée)
Посилання ред.
- Люсьєн Деліль на сайті IMDb (англ.)
- Дискографія [Архівовано 12 травня 2017 у Wayback Machine.] на Encyclopedisque.fr
