Людовіт Желло
| Людовіт Желло | ||||
|---|---|---|---|---|
| словац. Ľudovít Žello | ||||
 | ||||
| Псевдонім | Dolnozemský Slovák | |||
| Народився |
7 серпня 1809 Банська Бистриця, Угорське королівство, Австрійська імперія[1] | |||
| Помер |
21 листопада 1873[1] (64 роки) Кішкйорйош, Пешт-Піліш-Шольт-Кішкунd, Угорське королівство, Австро-Угорщина | |||
| Діяльність | поет | |||
|
| ||||
 Людовіт Желло у Вікісховищі | ||||
Людовіт Желло (словац. Ľudovít Žello; псевдонім Dolnozemský Slovák, *7 серпня 1809, Банська Бистриця, Банськобистрицький край, Словаччина — †21 листопада 1873, Кішкйорйош, Бач-Кішкун, Угорщина) — словацький поет епохи літературного відродження словаків в XIX столітті.
Біографія ред.
C 1829 був помічником учителя, потім учителем, ведучи викладання словацькою мовою, хоча спочатку не дуже знав її. Під впливом Яна Коллара, з яким Желло познайомився ще підлітком, і його поеми «Дочка Слави» почав писати вірші не тільки німецькою, а й словацькою. Желло був членом літературно-патріотичного товариства, заснованого в Пешті словацькими патріотами, і публікувався в молодих словацьких журналах та альманахах «Zora», «Kvéty», «Orol». Окремою книгою вийшла книга віршів, написана чеською («Basnè od Ludovjta Zella», 1842). Загальний характер поезії Желло — більш-менш вдале повторення тих же народно-патріотичних і панславістських мотивів, які він знайшов у Коллара.
Джерела ред.
- Желло, Людевит // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)