Люди в чорному (уфологія)

міська легенда та конспірологічна теорія, поширена переважно в США

Люди в чорному (ЛВЧ) — міська легенда та конспірологічна теорія про існування таємних урядових агентів, які переслідують і залякують свідків НЛО, щоб тримати в таємниці те, що бачили останні. Найчастіше інформація пов'язана зі спостереженням НЛО, прибульців або таємної змови офіційних урядів Землі з позаземними цивілізаціями. Примітною особливістю цих агентів є чорні ділові костюми, звідки й назва.

MiB.svg

Популярним поясненням феномену ЛВЧ є характеристика їх як агентів спецслужб, серед яких часто називають представників ФБР, ЦРУ, АНБ тощо. Поширеним є уявлення про людей в чорному в ролі мандрівників у часі або агентів іншопланетян.

Люди в чорному у фольклоріРедагувати

Дослідник фольклору Пітер Рожкевич пов'язує людей у чорному з традиційними уявленнями про диявола[1]. Так, в народних повір'ях диявол чи його посланці часто з'являються в образі людини в чорному, яка не стільки завдає фізичної шкоди, скільки лякає[2]. Російський письменник Антон Первушин висловив думку, що історії про людей у чорному надають уфології вигляду боротьби за правду і мучеництва, тому притаманні передусім для фольклору самих уфологів[3].

Люди в чорному в уфологіїРедагувати

Вперше про людей в чорному як урядових агентів, пов'язаних з НЛО, заговорив уфолог Альберт Бендер в 1953 році. За його словами, він заснував уфологічну організацію та журнал «Space Review», проте отримав від таємничих «людей в чорному» наказ припинити їхнє існування, інакше потрапить до в'язниці. Як він згадував, то були троє, одягнені в строгу чорну форму, що прибули до будинку Бендера. В 1963 році він видав книгу «Літаючі тарілки і Три людини», де припустив, що люди в чорному є чужопланетянами, які видають себе за людей[4].

Чимало уфологів відтоді стверджують, що їх і простих свідків НЛО також переслідують люди в чорному. За їхніми описами, агенти прибувають, коли вони одні або не мають змоги зв'язатися з друзями чи поліцією. Агенти приїжджають на чорних автомобілях, часто старомодних, із фальшивими номерами. В багатьох випадках вони смагляві або бліді, одягнені в чорно-біле та не виражають емоцій. Інтересу до людей в чорному посприяв письменник Сідні Шелдон так званим «Списком Шелдона», в якому перерахував загиблих і зниклих британських уфологів за 1986—1987 рік[5].

Джон Кіль, англійський журналіст-уфолог, автор книги «Людина-метелик», висловив думку, що люди в чорному є істотами, здатними набувати людського вигляду, з якими також пов'язані такі явища, як НЛО і привиди. Він приписав цим істотам вплив на розвиток людства та електромагнітні хвилі, завдяки чому вони здатні викликати видіння та прослуховувати телефонний зв'язок і радіопередачі[6][7].

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Lewis, James R. (9 березня 1995). The Gods Have Landed: New Religions from Other Worlds (англ.). SUNY Press. ISBN 9780791423301. Архів оригіналу за 11 червня 2016. Процитовано 21 вересня 2015. 
  2. Шлионская И. Энциклопедия нечистой силы (рос.). Geleos Publishing House. 1 січня 2005. ISBN 9785818905273. Архів оригіналу за 15 червня 2016. Процитовано 21 вересня 2015. 
  3. Первушин, Антон (13 жовтня 2013). Спецслужбы против НЛО (рос.). Litres. ISBN 9785425063861. Архів оригіналу за 4 серпня 2016. Процитовано 21 вересня 2015. 
  4. Bender, Albert K. (2013). Flying Saucers and the Three Men. CreateSpace Independent Publishing Platform. ISBN 978-1499104202. 
  5. News from the Edge | Unknowncountry Weekender: Unexplained UFO Researcher Deaths and a Strong Claim that there is Alien-Government Interaction. | unknowncountry. www.unknowncountry.com. Архів оригіналу за 27 серпня 2014. Процитовано 18 вересня 2015. 
  6. Киль Джон А. НЛО: операция "Троянский конь". www.x-libri.ru. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 18 вересня 2015. 
  7. Keel, John A. (28 березня 2013). The Mothman Prophecies (англ.). Hodder & Stoughton. ISBN 9781444779028. Архів оригіналу за 31 липня 2016. Процитовано 18 вересня 2015. 

ПосиланняРедагувати

ДжерелаРедагувати