Відкрити головне меню
Історичний центр Великого Новгорода

Лю́дин (Гончарський) кінець — один з п'яти кінців (районів) давнього Новгорода. У ранній час — один з трьох, з Неревським і Славенським, найдавніших кінців, на основі яких згодом сформувався місто. Розташовувався з південної-південно-західного боку новгородського Дитинця.

Вперше кінець згадано в літописі 1194 року. У 2005 році було знайдено берестяну грамоту № 954, де є фраза: «А еси посоромилъ коньць въхъ Людинь», тобто «ти посоромив увесь Людин кінець». Вона свідчить, що назва існувала ще на 70 років раніше (попередня дата грамоти — 1-ша чверть XII століття). Назва «Людин(ь)» походить з глибокої давнини, коли словом «люди», на противагу знатному стану, назвали звичайних вільних містян.

Зміст

ІсторіяРедагувати

Головною вулицею Людина кінця була існуюча і сьогодні вулиця Пруська. Із записів у писарських книгах відомо, що в XVI столітті по Людину кінцю проходили також вулиці: Добриня, Волосова, Черніцин, Рядітіна, Воздвиженська, Лукіна. З Дитинця через проїжджу Спаську башту в Людин кінець виходила вулиця Піскупля, яка переходила потім на вулицю Добриня.

Назва Волосової вулиці походить від імені слов'янського бога Велеса. Передбачається, що на місці побудованої в 1184 році дерев'яної церкви Власія раніше знаходилося святилище Велеса, від якого християнський Власій успадкував основні риси[1].

Віче Людина кінця збиралося біля церкви Бориса і Гліба в Дитинці[2].

Археологічні розкопкиРедагувати

Найдавніші матеріали — ріг Пробойної та Черничної вулиць — датуються 930-ми роками.[3]


СучасністьРедагувати

Сьогодні на території Людина кінця розташовані: Десятинний монастир, Алексіївська башта; церкви: Троїцька, Власія. Основні вулиці: Пруська, Мерецкова-Волосова, Троїцька-Пробойна, Десятинна, Каберова-Власьевская, Орловська.

Див. такожРедагувати

ПримиткиРедагувати

  1. Церква Власія
  2. Янін В. Л., Алешковський М. X. Походження Новгорода
  3. Войтович Л. Гольмґард: де правили руські князі Святослав Ігоревич, Володимир Святославич та Ярослав Володимирович? // Український історичний журнал. — К., 2015. — № 3 (522) за травень-червень. — С. 39. ISSN 0130-5247

ПосиланняРедагувати