Людвік Розенберґ-Чорний

Берна́р-Лю́двік Ісаакович Розенбе́рґ, Володимир Чорний (18941940, Львів) — український військовий та політичний діяч єврейського походження.

Людвік Розенберґ-Чорний
Бернар-Людвік Ісаакович Розенберґ
Народився 1894(1894)
Помер 1940(1940)
Львів
Громадянство
(підданство)
Flag of Austria-Hungary (1869-1918).svg Австро-Угорщина
Національність єврей
Діяльність військовослужбовець
Військове звання 09 УНР 30-03-1920 Сотник.svg Сотник
Партія КПЗУ

ЖиттєписРедагувати

Вихованець української гімназії в Рогатині. У 1911 році член Поалей-Ціон, член Інтернаціональної Революційної Соціал-Демократії (попередниці КПЗУ). У 1914—1916 роках — Розенберґ у Легіоні УСС, розпочав свою службу в третій чоті першої сотні. Чотою, в якій Розенберґ розпочав свою службу в Легіоні, командував Л. Коберський, Командиром сотні був Василь Дідушок. 1916—1917 — у російському полоні, згодом сотник Січових Стрільців. Був членом проводу (Стрілецької ради) наддніпрянського Січового стрілецтва.

Очолював школу унтер-офіцерів під Білою Церквою та був одним із представників українських військових на переговорах з німцями наприкінці жовтня 1918 року.

Був одним з найближчих соратників полковника Євгена Коновальця. Згодом їх погляди розійшлися.

На початку 1920-х рр. Л. Розенберґ захопився комуністичними ідеями. У 1920 році член української секції Компартії Чехо-Словаччини. Після повернення до Галичини був членом УВО, вступив до Комуністичної партії Східної Галичини (КПСГ), яка восени 1923 отримала назву Комуністичної партії Західної України (КПЗУ). З 1922 року секретар ЦК КПСГ. проте його погляди не відповідали вказівкам Москви. Л. Розенберґ очолював напрямок, що відстоював національні ідеї. Через це згодом опинився поза компартією. Був вязненем у польському концтаборі Береза Картузька[1]. В 1937—1938 роках видавав разом із Романом Роздольським та Степаном Рудиком часопис «Життя і слово».

Після радянської окупації Галичини розстріляний у Львові.

ЛітератураРедагувати

  • Михайлiв В. Сальцьо Ротенберг // Украiнський Скиталець. Ч. 12. — Йозефiв, 1922. — С. 6-7;
  • Гайдучок С. Кiнна скорострiльна сотня // ЛЧК. Ч.2. — Львiв, 1930. — С. 16
  • Томюк І. М., Опельбаум Ю. Ш. Добровольці єврейського походження у галицьких військових формаціях доби українських визвольних змагань (1914—1920 рр.) // Військово-науковий вісник Збірник наукових праць. — Вип. 16 (2011)

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати