Любиш-Кірдей Іван Михайлович
Іван Михайлович Любиш-Кірдей (нар. 25 січня 1984 в селі Томашгород, Рокитнівський район,Рівненська область) — український телеоператор, фотограф. Кавалер ордена «За заслуги» III ступеня (2022)[2], «За заслуги» II ступеня (2025)[3].
| Любиш-Кірдей Іван Михайлович | |||
|---|---|---|---|
 Іван Любиш-Кірдей (березень 2023) | |||
| Народився | 25 січня 1984[1] (41 рік)  с. Томашгород, Рокитнівський район, Рівненська область | ||
| Країна |  Україна | ||
| Нагороди |
| ||
Біографія
ред.Родом із Рівненщини[4]. Мати — вчителька української мови і літератури[5]. Спершу планував поступати до Національного педагогічного університету ім. Драгоманова, але завершив Інститут журналістики Київського міжнародного університету за спеціалізацією «Телевізійна журналістика»[5]. Пізніше навчався у Київському національному університеті театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого за спеціальністю «Кіно-, телеоператор»[5].
Ще студентом знімав Помаранчеву революцію[5]. Від 2005 — на телебаченні[6]. Працював телеоператором каналу «1+1», німецького каналу ARD, «День-ТВ»[7].
Знімав події, які відбувалися на Євромайдані[5]. У складі знімальної групи ТСН їздив фіксувати події окупації Криму[5]. Як оператор-фрілансер працював у складі знімальної групи німецького телеканалу ARD у звільнених Слов'янську і Краматорську[5]. У серпні 2014 році опинився разом з іншими журналістами Маркіяном Лисейком, Георгієм Тихим та Максом Левіним в Іловайському котлі, з якого згодом вирвалися[8]. У результаті відзнятого матеріалу 2 вересня 2014 року вийшов документальний фільм «Кривава війна в Україні — Втеча з Іловайська» (нім. Mörderischer Ukraine-Krieg - Flucht aus Ilowajsk)[5][9] на авто «Інфініті»[10]. Стрічка потрапила у номінацію «Найкращий телевізійний документальний фільм» за вибором журі 55-го Телевізійного фестивалю у Монте-Карло (Festivaldetélévisionde Monte-Carlo), але фільм не отримав нагороду[5].
Знімав програму «ПРОФУТБОЛ» для каналу «2+2»[5]. Від 2017 року активно співпрацював із телеканалом «Настоящее время» (проєкт Радіо Свобода за участі «Голосу Америки»)[6].
З 2022 року працював оператором міжнародної інформаційної агенції «Reuters»[11]. Перебував у складі знімальної групи «Reuters», яка зупинилася у готелі «Сапфір» у Краматорську, який у ніч із 24 на 25 серпня 2024 року атакували «Іскандером-М»[4] російські війська[12]. Внаслідок важких поранень до вересня перебував у комі, у жовтні прийшов у свідомість[13].
Нагороди
ред.Іван Любиш-Кірдей, «Це історія, яку я мав фіксувати»[5]
- Щорічна німецька премію для теле- та кінооператорів «Deutscher Kamerapreis» (20 червня 2015) у номінації «Найкращий новинний сюжет із зони воєнних дій» за телефільм «Втеча з Іловайська», знятий для програми «Weltspiegel extra» німецького каналу ARD у серпні 2014 року[7].
- Орден «За заслуги» III ступеня (6 червня 2022) — за вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняної журналістики та інформаційної сфери, мужність і самовідданість, виявлені під час висвітлення подій повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України, багаторічну сумлінну працю та високу професійну майстерність[2].
- Лауреат Премії імені Георгія Ґонґадзе 2025 року[14][15].
- Орден «За заслуги» II ступеня (6 червня 2025) — За вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняної журналістики та інформаційної сфери, мужність і самовідданість, виявлені під час висвітлення подій повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України, багаторічну сумлінну працю.[3]
Особисте життя
ред.Одружений із журналісткою Марією Семенченко, у пари є донька Олександра (нар. 2016 року)[5]. Серед захоплень Любиш-Кірдея — гра на баяні, походи в гори[5]. Виконав пісню у фільмі «Гіркі жнива»[4][16].
Примітки
ред.- ↑ https://suspilne.media/933559-zurnalist-ivan-lubis-kirdej-vidsvatkuvav-den-narodzenna/
- ↑ а б Указ Президента України від 6 червня 2022 року № 394/2022 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня журналіста»
- ↑ а б Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня журналіста, Офіс Президента України (06.06.2025). УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №391/2025.
- ↑ а б в Наталя Нагорна, Данило Павлов. Хлопець-що-вижив. Про життя після фрази «Ми не даємо жодних прогнозів». theukrainians.org. Процитовано 2 травня 2025.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п Наталія Понеділок. ІВАН ЛЮБИШ-КІРДЕЙ «ЦЕ ІСТОРІЯ, ЯКУ Я МАВ ФІКСУВАТИ». war-journalism-ua.tilda.ws. Процитовано 21 березня 2025.
- ↑ а б Іван Любиш-Кірдей [Архівовано 7 червня 2022 у Wayback Machine.] // Радіо Свобода.
- ↑ а б Семенченко, М. Український телеоператор отримав нагороду у Кельні [Архівовано 7 червня 2022 у Wayback Machine.] // День. — 2015. — 22 червня.
- ↑ Українські журналісти вирвалися з оточення в Іловайську. Фото // Укрінформ. — 2014. — 29 серпня.
- ↑ Weltspiegel extra: Mörderischer Ukraine-Krieg - Flucht aus Ilowajsk (ВІДЕО) (нім.) . www.ardmediathek.de. 2 вересня 2014. Процитовано 21 березня 2025.
- ↑ Ольга СКОТНІКОВА (30 грудня 2024). Поранений у Краматорську оператор Іван Любиш-Кирдей зміг заспівати та заграти на баяні колядки. ФОТО. ВІДЕО. vechirniy.kyiv.ua. Процитовано 21 березня 2025.
- ↑ Reuters journalist in critical condition after strike on Ukraine's Kramatorsk (англ.) . reuters.com. 27 серпня 2024. Процитовано 21 березня 2025.
- ↑ Данило Головатий (3 жовтня 2024). Фотограф Іван Любиш-Кірдей остаточно повернувся до свідомості після коми. detector.media. Процитовано 21 березня 2025.
- ↑ Олена Богданьок (3 жовтня 2024). Журналіст Іван Любиш-Кірдей вже у свідомості — дружина. suspilne.media. Процитовано 21 березня 2025.
- ↑ Любиш-Кірдей, Руденко, Ткач – фіналісти Премії Ґонґадзе у 2025 році. gongadzeprize.com.ua. 11 квітня 2025. Процитовано 2 травня 2025.
- ↑ Семенюта, Ірина (21 травня 2025). Премію імені Георгія Ґонґадзе отримав фотограф і воєнний кореспондент Іван Любиш-Кірдей. Детектор медіа. Процитовано 22 травня 2025.
- ↑ Bitter Harvest. Soundtracks. imdb.com. Процитовано 2 травня 2025.
Посилання
ред.
Любиш-Кірдей Іван Михайлович у соцмережі «Facebook»- Лубчак, В. Про «терапію» в моменти розчарувань [Архівовано 7 червня 2022 у Wayback Machine.] // День. — 2016. — 19 лютого.
- Троскот, І. Іван Любиш-Кірдей: «Ця війна — наша, тому ми переможемо» [Архівовано 7 червня 2022 у Wayback Machine.] // Український тиждень. — 2015. — 3 липня.
