Любенська Людмила Іванівна
Людмила Іванівна Любенська (нар. 28 липня 1934, Українська РСР, СРСР) — український звукооператор.
Людмила Любенська | |
---|---|
![]() | |
Людмила Любенська зі своїм чоловіком, Георгієм Саловим | |
Дата народження | 28 липня 1934 (90 років) |
Місце народження | Українська РСР, СРСР |
Alma mater | Державний університет інтелектуальних технологій і зв'язку: відмінності між версіями ![]() |
Професія | звукооператор |
Членство | Національна спілка кінематографістів України ![]() |
IMDb | ID 0529382 |
Життєпис
ред.Народилась 28 липня 1934 року в родині службовця. Закінчила факультет радіозв'язку і радіомовлення Одеського електротехнічного інституту зв'язку 1962 року (нині — Одеська національна академія зв'язку імені О. С. Попова).
Працювала у Будинку звукозапису при радіокомітеті УРСР, Республіканському будинку радіомовлення і звукозапису і на Київській кіностудії ім. О. П. Довженка.
Фільмографія
ред.- «Поїздка через місто» (1979);
- «Мій генерал» (1979);
- «Чекаю і сподіваюсь» (2 серії, 1980);
- «Польоти уві сні та наяву» (1982);
- «Знайди свій дім» (1982);
- «Прелюдія долі» (1984);
- «Бережи мене, мій талісмане» (1986);
- «Першоцвіт» (1987);
- «Брате, знайди брата!..» (1988);
- «Передай далі...» (1988);
- «Зелений вогонь кози» (1989);
- «Зброя Зевса» (5 серій, 1991);
- «Постріл у труні» (1992);
- «Браві хлопці» (1993).
Література та джерела
ред.- Спілка кінематографістів України. К., 1985.
Посилання
ред.- Фільмографія на dic.academic.ru [Архівовано 20 червня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |