Любарський Микола Якович

Микола Якович Любарський
Народився	18 травня 1922; Вільховець
Помер	18 травня 2000 (78 років); Вільховець, Звенигородський район, Черкаська область, Україна
Учасник	німецько-радянська війна
Військове звання	рядовий
Партія	КПРС
	; ; Медіафайли у Вікісховищі;

Микола Якович Любарський (18 травня 1922, Вільховець — 18 травня 2000) — учасник німецько-радянської війни, Герой Радянського Союзу.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Любарський.

Біографія ред.

Народився 18 травня 1922 року в селі Вільховці (нині Звенигородського району Черкаської області) в селянській родині. Українець. Після закінчення семирічної школи працював у колгоспі.

У Червоній армії з червня 1941 року. Учасник німецько-радянської війни з червня 1941 року. Служив на флоті. Перший бій прийняв під Новоросійськом 3 вересня 1942 року.

Навідник протитанкової рушниці 1339-го гірсько-стрілецького полку (318-а гірсько-стрілецька дивізія, 18-а армія, Північно-Кавказький фронт) червоноармієць Любарський в ніч на 1 листопада 1943 року у складі десанту висадився на берег Керченського півострова в районі селища Ельтіген (нині Героївське в межах міста Керчі) і з захопленого плацдарму протягом шести днів відбивав контратаки піхоти і танків ворога. У ході боїв знищить два ворожих танки. У боях на плацдармі був важко поранений і півтора року лікувався у госпіталі.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 листопада 1943 року за мужність, відвагу і героїзм, проявлені в боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками, червоноармійцеві Любарському Миколі Яковичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 2 865).

Наприкінці 1945 року демобілізований. У 1947–1957 роках працював слюсарем на Вільховецькому цукровому заводі, потім до 1972 року — на шахтах Донбасу, в тому числі електрослюсарем шахти «Червоний партизан» комбінату «Свердловантрациту». З 1972 року жив у селі Вільховці. Помер 18 травня 2000 року.

Нагороджений орденами Леніна (17 листопада 1943), Жовтневої Революції (1971), Вітчизняної війни 1-го ступеня (11 березня 1985), медалями.

Казарян А. А. Герои боев за Крым: очерки / авт.-сост. Герой Совет. Союза, генерал-майор А. А. Казарян; авт. вступит. ст. Маршал Совет. Союза, дважды Герой Совет. Союза А. Василевский. — Симферополь: Таврия, 1972. — 287 с. (рос.)
Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь в двух томах. — Т. 1: Абаев—Любичев / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1987. — 911 с. (рос.)
Они отстояли мир: Очерки о Героях Советского Союза — уроженцах Черкасской области. — Днепропетровск: Промінь, 1985. — 398 с. (рос.)