Льодовикова тріщина — розрив льодовика, що утворився в результаті його руху. Тріщини найчастіше мають вертикальні, або близькі до вертикальних стінки.

Альпіністи долають льодовикову тріщину. Льодовик Істон на горі Бейкер, Каскадні гори, штат Вашингтон, США.
Альпіністи поблизу льодовикової тріщини. Fox Glacier.

Розміри тріщин залежать від параметрів самого льодовика. Зустрічаються тріщини глибиною до 60 м і довжиною в десятки метрів. Тріщини бувають: поздовжні, тобто, паралельні напрямку руху поперечними, тобто, перпендикулярні напрямку руху льодовика. Поперечні тріщини зустрічаються набагато частіше. Рідше зустрічаються радіальні тріщини, котрі з'являються в передгірних пласких льодовиках, і крайові тріщини, на кінцях долинних льодовиків.

Поздовжні, радіальні та крайові тріщини утворюються внаслідок тиску, що виникає в результаті тертя або розтікання льоду. Поперечні тріщини з'являються в результаті руху льоду по нерівному ложу.

Існує особливий вид тріщин — бергшрунд, типовий для карів, що живлять долинні льодовики з фирнового басейну. Бергшрунд являє собою велику тріщину, яка виникає при виході льодовика з фирнового басейну.

Тріщини можуть бути відкритими і закритими. Відкриті тріщини добре видно на поверхні льодовика і тому становлять меншу небезпеку для пересування по льодовику. В залежності від пори року, погоди і інших чинників тріщини на льодовику можуть бути закриті снігом. В цьому випадку тріщини не видно і при пересуванні по льодовику є небезпека провалитися в тріщину разом із сніговим мостом, що прикриває тріщину. Для забезпечення безпеки при пересуванні по льодовику, особливо закритому, необхідно зв'язуватися мотузкою для того, щоб напарник по зв'язці зміг утримати при падінні в тріщину і організувати підйом по мотузці.

Див. такожРедагувати

ЛітератураРедагувати

Інтернет-ресурсиРедагувати

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Льодовикова тріщина