Вікіпедія

Луї Леопольд Бойль

Луї Леопольд Бойль також відомий як Буаї[11] (фр. Louis-Léopold Boilly; 5 липня 1761 — 4 січня 1845) — французький живописець і гравер.

Луї Леопольд Бойль
фр. Louis Léopold Boilly
Автопортрет (1805)
При народженніфр. Louis-Léopold Boilly
Народження5 липня 1761(1761-07-05)
Ла-Басе, Франція
Смерть4 січня 1845(1845-01-04) (83 роки)
 Париж, Франція
ПохованняПер-Лашез і Grave of Boillyd
Національністьфранцузець
КраїнаФранція Франція
Жанржанрове малярство
Діяльністьхудожник, літограф
Роки творчості1776[1] — 1844[1]
ВчительCharles-Alexandre-Joseph Caulletd і Dominique Doncred
Відомі учніЖульєн Леопольд Буаї
ЧленІнститут Франції
ДітиEdouard Boillyd, Жульєн Леопольд Буаї і Alphonse Boillyd
Роботи в колекціїМузей Бойманса - ван Бенінгена, Штедель, Міннеаполіський інститут мистецтваd, Музей Прадо, Художній інститут Чикаго, Музей мистецтв Нельсона-Аткінсаd, Музей Ґетті, Національна галерея мистецтв, Національний музей Швеції, Національна галерея Канади, Design Museum Gentd, Палац витончених мистецтв[2], Musée Léon-Dierxd[3], Музей мистецтва Метрополітен[4], Музей витончених мистецтв, Центральний музей Утрехта, Національні галереї Шотландіїd, Витончено-мистецькі музеї Сан-Франциско, Державний музей мистецтв, Музей мистецтв Філадельфії, Музей мистецтв округу Лос-Анжелес, Ермітаж, Національна галерея, Musée des Arts décoratifsd, Музей мистецтв Кімбеллаd, Баварські державні колекції картин, Художня галерея Єльського університету, Національна галерея Вікторії, Музей Фіцвільяма, Музей образотворчих мистецтв, Ernest Zmeták Art Galleryd, Musée Feschd, Calvet Museumd, Rhode Island School of Design Museumd, Allen Memorial Art Museumd, Aargauer Kunsthausd, Музей мистецтв Толедо, Художній музей Сент-Луїса, Далласький музей мистецтв, Tokyo Fuji Art Museumd, Fondation Bembergd, Художній музей Вірджинії, Зібрання Воллеса, Бостонський музей образотворчих мистецтв, Музей Ламбінетd, Художній музей Базеля, Карнавале, Museum Arnhemd[5], Королівські музеї витончених мистецтв[6], Musée des Beaux-Arts de Carcassonned, Музей Кон'як-Жеd, Інститут мистецтв Кларкаd, Руанський музей образотворчого мистецтва, Музей образотворчих мистецтв (Мюлуз), Музей витончених мистецтв Парижаd, Музей Конде, Voerman Stadsmuseum Hattemd[7], Bakkerij Museumd[8], Ackland Art Museumd[9], Гарвардський художній музей, Художній музей Фогга[d], Музей фюрера, Cantor Arts Center at Stanford Universityd, Bowdoin College Museum of Artd, Музей Енгра, Musée des Beaux-Arts de Quimperd, Museo Civico d'Arte Anticad, Musée d'Art et d'Histoired, Національна галерея старовинного мистецтва, Musée d'art moderne (Saint-Étienne)d, Staatliches Museum Schwerind, Гаазький муніципальний музей, Museum of Fine Arts of Reimsd, Версальський палац, Museum of the History of Franced, Національний музей Ежена Делакруа, Бременська картинна галерея, château-musée de Boulogne-sur-Merd, Hôtel Bertrandd, Musée des Beaux-Arts d'Orléansd, Музей Нортона Саймона, Державний музей образотворчих мистецтв імені О. С. Пушкіна, Ашмолеан музей, Музей Боуз, Musée départemental d'Art ancien et contemporaind, Hatton Galleryd, Musée de la Chartreuse de Douaid, Musée d'art et d'archéologie de Senlisd, Музей образотворчих мистецтв (Бордо), Print Collectiond[10], Музей Мармоттан-Моне, Musée Bonnat-Helleud, Wadsworth Atheneum Museum of Artd, Musée Grobet-Labadiéd, Реннський музей образотворчого мистецтва, Museo O'Higginiano y de Bellas Artes de Talcad, Williamson Art Gallery and Museumd і Wellcome Collectiond
Нагороди
Кавалер ордена Почесного легіону
CMNS: Луї Леопольд Бойль у Вікісховищі

Біографія

ред.

Луї Леопольд Бойль народився 5 липня 1761 в Ла-Басе, син місцевого скульптора по дереву. Був самоучкою, писав картини з 12 років. Бойль цінували за його здібності в портретному жанрі. Навчався технічному прийому тромплей у Домініка Донкре, перш ніж переїхати в Париж близько 1787 року. Він створив кілька творів в побутовому жанрі, які демонструють спосіб життя середнього класу у Франції в кінці XVIII — початку XIX століття. Був нагороджений медаллю Паризького Салону в 1804 році. У 1833 році став кавалером Ордена Почесного легіону.

Наприкінці XIX — початку XX століття на сторінках Енциклопедичного словника Брокгауза і Ефрона давалася наступна оцінка його творчості: «Милі за змістом, прекрасно передають звичаї і життя його часу, що відрізняються смаком і тонкістю виконання, його жанрові картини донині дуже цінуються любителями живопису».[12]

Сім'я

ред.

Нагороди

ред.

Галерея

ред.
  •  
    «Делікатна справа» 1787)
  •  
    «Тріумф Марата» (1794)
  •  
    «Гра в шашки» (бл. 1803)
  •  
    «Приїзд поштової карети» (1803)
  •  
    «Робесп'єр»
  •  
    «Молода арфістка» (1806-1808)
  •  
    «У гальорці» (1830)
  •  
    «Гудон»
  •  
    «За грою в шашки»

Примітки

ред.
  1. ↑ а б RKDartists
  2. ↑ http://pba-opacweb.lille.fr/fr/search-notice?type=list&filters%5Bfacets.id%5D%5B%5D=5cc2aedf5c0284355b8b49a8
  3. ↑ https://ihoi.org/app/photopro.sk/ihoi_icono/
  4. ↑ https://www.metmuseum.org/art/collection/search/435688
  5. ↑ Portret van Christiaan Antonie Ver Huell (ca. 1760-1832)
  6. ↑ https://www.fine-arts-museum.be/nl/de-collectie/artist/boilly-louis-leopold-1
  7. ↑ Les Grimaces
  8. ↑ Lithografie in een houten lijst met afbeelding van 3 mensen, die druiven eten.
  9. ↑ https://ackland.emuseum.com/people/1331/louisleopold-boilly/objects
  10. ↑ https://web.archive.org/web/http://wallachprintsandphotos.nypl.org/catalog/315869
  11. ↑ Буайи — современное произношение фамилии Boilly. В русскоязычных источниках закрепилась транскрипция, соответствующая французскому произношению XVIII века — Буальи.
  12. ↑ а б Буайли, Луи-Леопольд // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)

Література

ред.
  • Henry Harrisse, L.-L. Boilly, peintre, dessinateur, et lithographe ; sa vie et son œuvre, 1761—1845. Étude suivie d'une description de treize cent soixante tableaux, portraits, dessins et lithographies de cet artiste, Société de propagation des livres d'art, Paris, 1898
  • Paul Marmottan, Le Peintre Louis Boilly (1761—1845), H. Gateau, Paris, 1913.
  • André Mabille de Poncheville, Boilly, Plon, Paris, 1931.
  • Suzanne L. Siegfried, The Art of Louis-Leopold Boilly: Modern Life in Napoleonic France, Yale University Press, New Haven, 1995.
  • Dictionnaire Bénézit, Dictionnaire critique et documentaire des peintres, sculpteurs, dessinateurs et graveurs de tous les temps et de tous les pays, vol. 2, éditions Gründ, janvier 1999, 13440 p. ISBN 2700030125, p. 471-473.
  • Étienne Bréton, Pascal Zuber, Boilly, le peintre de la société parisienne de Louis XVI à Louis-Philippe, éditions Arthena, 2019. 2 volumes, 1008 pages. ISBN 9782903239640

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Луї_Леопольд_Бойль&oldid=41318836