Луїза Бранденбург-Шведтська

Луї́за Генріє́тта Вільгельмі́на Бранденбу́рг-Шве́дтська (нім. Luise Henriette Wilhelmine von Brandenburg-Schwedt), 24 вересня 1750 — 21 грудня 1811) — німецька шляхтянка XVIIIXIX сторіччя з династії Гогенцоллернів, донька маркграфа Бранденбург-Шведтського Фрідріха Генріха та принцеси Ангальт-Дессау Леопольдіни Марії, дружина герцога Ангальт-Дессау Леопольда III Фрідріха Франца.

Луїза Бранденбург-Шведтська
нім. Luise von Brandenburg-Schwedt
Луїза Бранденбург-Шведтська
Луїза Бранденбург-Шведтська в образі богині Діани на портреті пензля Ш. А. Ф. ван Лоо.
1-а герцогиня Ангальт-Дессау
Початок правління: 1807
Кінець правління: 21 грудня 1811

Попередник: не було
Наступник: Фредеріка Вільгельміна Пруська

Дата народження: 24 вересня 1750(1750-09-24)
Місце народження: Штольценберг
Країна: Священна Римська імперія
Дата смерті: 21 грудня 1811(1811-12-21) (61 рік)
Місце смерті: Дессау, Ангальт-Дессау
Чоловік: Леопольд III Фрідріх Франц
Діти: Фрідріх
Династія: Гогенцоллерни, Асканії
Батько: Фрідріх Генріх Бранденбург-Шведтський
Мати: Леопольдіна Марія Ангальт-Дессау

БіографіяРедагувати

Народилась 24 вересня 1750 року у Штольценберзі. Була другою дитиною та другою донькою в родині маркграфа Бранденбург-Шведтського Фрідріха Генріха та його дружини Леопольдіни Марії Ангальт-Дессау. Мала старшу сестру Фредеріку Шарлотту. Батько не був сувереном, його володіння знаходилися на території маркграфства Бранденбург й офіційно він носив титул маркграфа Бранденбурга, принца Прусського.

Наступного року після її народження батьки розділилися, й матір надалі мешкала у Кольбергу. Старша сестра у 1764 році стала настоятелькою Герфордського монастиря.

У віці 16 років Луїза була видана заміж за 26-річного князя Ангальт-Дессау Леопольда III Фрідріха Франца, який доводився їй кузеном. Посередником союзу виступив король Пруссії Фрідріх II. Вінчання відбулося 21 липня 1767 у Шарлоттенбурзі. Наречений вже мав трьох позашлюбних дітей з Йоганною Елеонорою Гоффмайєр. За півроку після весілля Луїза передчасно народила мертву доньку. Наступного року вона знову завагітніла і у грудні 1769 народила їхнього єдиного сина:

  • Фрідріх (17691814) — спадкоємний принц Ангальт-Дессау протягом життя, був одружений з принцесою Гессен-Гомбурзькою Амалією, мав семеро дітей.

Княгиню змальовували як освічену та начитану жінку, що мала значні художні здібності. Вона була знайомою з багатьма визначними художниками свого часу, у тому числі з Ангелікою Кауфман. За свідченням власних щоденників, читала до 14 книжок за місяць. Була адресатом листів Леонарда Ейлера.

У 1775 році відвідала Велику Британію, де в той час правив король Георг III, одружений з німецькою принцесою Шарлоттою. У 1794 році її читцем та компаньйоном став поет Фрідріх фон Матіссон, який супроводжував її у подорожах Італією, Швейцарією та Тиролем. Після смерті батька успадкувала разом із сестрою маєток Штольценберг, де народилася.[1]

У 1807 році князівство Ангальт-Дессау у зв'язку зі вступом до Рейнського союзу було реорганізоване у герцогство.

Померла перед Різдвом 1811 року в Дессау. Була похована на місцевому цвинтарі. Чоловік пережив її на шість років. У 1822 році їх перепоховали в церкві Святого Бартоломью в Дессау.[2]

ГенеалогіяРедагувати

Фрідріх-Вільгельм I
 
 
Софія Доротея Гольштейнська
 
 
Йоганн Георг II
 
 
Генрієтта Катерина Оранська
 
 
Йоганн Георг II
 
 
Генрієтта Катерина Оранська
 
 
Рудольф Фозе
 
Агнес Оме
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Філіп Вільгельм
 
 
 
 
 
 
Йоганна Шарлотта Ангальт-Дессау
 
 
 
 
 
 
Леопольд I
 
 
 
 
 
 
Анна Луїза Фозе
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Фрідріх Генріх
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Леопольдіна Марія Ангальт-Дессау
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Луїза
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ПриміткиРедагувати

  1. Ружанкі — Штольценберг [1] (пол.)
  2. Церква Святого Бартоломью в Дессау [2] Архівовано 21 вересень 2016 у Wayback Machine. (англ.)

ЛітератураРедагувати

  • Johanna Geyer-Kordesch (vh. Paterson): „Seelenfreundschaft:“ Louise von Anhalt -Dessau und ihr Freundeskreis, in: Dessauer Kalender 49. Jg. 2005, стор. 40–51.
  • Johanna Geyer-Kordesch (Hrsg.): Die Englandreise der Fürstin Louise von Anhalt-Dessau im Jahre 1775. Nicolaische Verlagsbuchhandlung, Berlin 2006, ISBN 3-89479-341-4.
  • Wilhelm Haefs, Holger Zaunstöck (Hrsg.): Hof – Geschlecht – Kultur. Luise von Anhalt-Dessau (1750–1811) und die Fürstinnen ihrer Zeit. (= Das achtzehnte Jahrhundert; Jg. 28, H. 2). Wallstein, Göttingen 2004, ISBN 3-89244-807-8
  • Simone Hübner: Luise von Anhalt-Dessau — eine aufgeklärte Fürstin? Versuch einer Lebensbeschreibung. Dipl.-Arb. Humboldt-Univ. Berlin 1993
  • Ingo Pfeifer, Uwe Quilitzsch, Kristina Schlansky (Hrsg.): Die originalen Tagebücher der Fürstin Louise Henriette Wilhelmine von Anhalt-Dessau: Auszüge aus den Jahren 1795 bis 1811. Mitteldeutscher Verlag, Halle (Saale) 2010, ISBN 978-3-89812-726-4.
  • William und Ulrike Sheldon (Hrsg.): Im Geist der Empfindsamkeit. Freundschaftsbriefe der Mösertochter Jenny von Voigts an die Fürstin Luise von Anhalt-Dessau 1780–1808. Wenner, Osnabrück 1971.

ПосиланняРедагувати