Луї́джі Коменчі́ні (італ. Luigi Comencini; 8 червня 1916 — 6 квітня 2007) — кінорежисер, один з батьків італійського неореалізму.

Луїджі Коменчіні
італ. Luigi Comencini Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився8 червня 1916(1916-06-08)[2][3][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Сало, Провінція Брешія, Ломбардія, Королівство Італія Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер6 квітня 2007(2007-04-06)[1][2][…] (90 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Рим, Італія[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
·хвороба Паркінсона Редагувати інформацію у Вікіданих
Похованняцвинтар Фламініо Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Італія
 Королівство Італія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністькінорежисер, сценарист, режисер Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materМіланський технічний університет Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовнімецька і італійська[2][5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки активностіз 1937
ЖанрКомедія по-італійськи Редагувати інформацію у Вікіданих
РодичіGiulio Manfredoniad і Carlo Calendad Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиPaola Comencinid, Cristina Comencinid і Francesca Comencinid Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
IMDbID 0173728 Редагувати інформацію у Вікіданих

Життєпис

ред.

Отримавши диплом архітектора, Коменчіні зайнявся журналістикою і присвятив себе кінематографу.

Разом з Альберто Латтуадою і Марко Феррарі він стояв біля витоків створення в 1938 році Італійської кінотеки в Мілані, працював асистентом різних режисерів, був активним сценаристом, автором короткометражних фільмів.

Коменчіні дебютував повнометражним фільмом «Красти заборонено» (1948). Вніс внесок до формування естетики неореалізму своїми найпопулярнішими комедіями «Хліб, любов і фантазія» (1953) і «Хліб, любов і ревнощі» (1954), антифашистськими стрічками «Всі додому» (1960), «Дівчина Бубе» (1963) і іншими.

Згодом, працюючи в різних жанрах переважно комерційного кіно, режисер зберігав професійний рівень навіть в розважальних фільмах, таких, як «Скопоне, наукова картярська гра» (1972).

Він співпрацював з класиками італійського кіно Росселліні і Дзаваттіні і сам виховав багато талановитих майстрів, серед яких, — його дочка Кристина.

Фільмографія

ред.

Примітки

ред.
  1. а б http://www.guardian.co.uk/obituaries/story/0,,2052743,00.html
  2. а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #119222582 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  4. SNAC — 2010.
  5. CONOR.Sl