Луція Сиракузька, відома також як Свята Луція (італ. Lucia di Siracusa, лат. Sancta Lucia; 283—304) — римська християнка, свята, мучениця. Страчена, ймовірно, за часів переслідування Діоклетіана у 304 році.

Луція Сиракузька
Народилася283[1]
Сиракуза, Стародавній Рим
Померла304[1]
Сиракуза, Стародавній Рим
·обезголовлення
ПохованняВенеція
У ликусвященномученик і святий

Житіє

ред.

Точні відомості про її життя і смерть відсутні. Згідно з легендарним Житієм V–VI ст вона походила з благородної сім'ї, що жила в Сиракузах (Сицилія). Згідно з видінням св. Агати, вона дала обітницю вічного дівування. Тому її жених ніби то звинуватив її в приналежності до Християнства і після різних катувань вона була обезголовлена мечем. Історичне існування святої підтверджено виявленням катакомби Луції з її склепом. Над її могилою ще у візантійські часи спорудили восьмикутну церкву (восьмерик) і велику базилику. Зображалася з шиєю, пронизаною мечем, два ока несучи на блюді (що пов'язане з її ім'ям — «промениста»). Тримаючи масляну лампу в руках. У казані над вогнем. З пальмовою гілкою. Заступниця селян, сліпих дівчат, склярів, кучерів, швачок, нотаріусів, шкільних сторожів, шорників, кравців, писарів, швейцарів, ткачів, тих, що каються. День пам'яті — 13 грудня. Також — Лукія, Лючія.

На честь Луції Сиракузької отримали назву острів і однойменна країна в Карибському морі на архіпелазі Малі Антильські острови — Сент-Люсія.

Храми

ред.

Див. також

ред.

Примітки

ред.

Джерела

ред.

Посилання

ред.

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Луція Сиракузька