Луцій Яволен Пріск

Луцій Яволен Пріск (лат. Gaius Octavius Tidius Tossianus Lucius Iavolenus Priscus; приблизно 60 — приблизно 120) — державний, військовий діяч, правник Римської республіки, консул-суффект 86 року.

Луцій Яволен Пріск
лат. Gaius Octavius Tidius Tossianus Lucius Iavolenus Priscus
Народився приблизно 60
Недіній
Помер приблизно 120
Підданство Римська імперія
Діяльність політик, військовий очільник
Вчителі Гней Арулен Целій Сабін
Відомі учні Салвій Юліан
Знання мов латина
Напрямок Сабініанська школа
Посада консул-суффект
Військове звання легат
Термін 86 рік
Попередник Тиберій Кандід Марій Цельс
Наступник Луцій Волузій Сатурнін

ЖиттєписРедагувати

Про дату й місце немає чітких відомостей. Народився приблизно у 60 році. за однією версією в Умбрії, за іншого (більш імовірною) у м. Недіній (сучасна Хорватія). Замолоду навчався у Сабініанській правничій школі. Завдяки авторитету як правника зробив гарну кар'єру. На початку 80-х років очолив IV Щасливий Флавіїв легіон у Далмації. У 83 році став легат III Августова легіону у Нумідії. З 84 до 86 року був судовим виконавцем у провінції Британія.

У 86 році став консулом-суффектом разом з Авлом Буцієм Лаппієм Максимом. Як імператорський легат-пропретор з 89 до 92 року керував провінцією Верхня Германія, з 98 до 100 року — Сирією, у 101 році — Африкою. З 98 року входив до імператорської ради. Приблизно у 102 році увійшов до колегії понтифіків. Своє становище зберіг й за імператора Адріана. Помер приблизно у 120 році.

ПравництвоРедагувати

Очолював Сабінанську правницьку школу (замінив на цій посаді Гнея Арулена Целія Сабіна). Був вчителем відомого правника Салвія Юліана.

Є автором 14 книг з правництва («XIV libros Epistularum»). Займався переважно наведенням конкретних судових випадків та завдань, роз'яснюючи їх. При цьому не проводив систематизації правової думки. Автор праці з цивільного права у 15 книгах — «Ex Cassio», коментарів (X libros Commentariorum) до праці Марка Антистія Лабеона — «Posteriora».

ДжерелаРедагувати

  • Werner Eck, Senatoren von Vespasian bis Hadrian. Prosopographische Untersuchungen mit Einschluss der Jahres- und Provinzialfasten der Statthalter. Beck, München 1970, S. 131ff, 140ff, 152ff., 158. (Vestigia, Bd. 13). (нім.)
  • Theo Mayer-Maly: Iavolenus (2). / Der kleine Pauly, Bd. 2, 1967, Sp. 1328. (нім.)