Лусіне Закарян (справжнє ім'я Світлана) (вірм. Լուսինե Զաքարյան) — вірменська оперна співачка, яка підкорила своїм ангельським ліричним сопрано серця слухачів у всьому світі. Її багатий репертуар включав вірменську класику, а також твори російських і західноєвропейських композиторів[1].

Лусіне Закарян
вірм. Լուսինե Զաքարյան
Зображення
Основна інформація
Дата народження 1 червня 1937(1937-06-01)
Місце народження Ахалціхе, Грузія
Дата смерті 31 грудня 1992(1992-12-31) (55 років)
Місце смерті Єреван, Вірменія
Поховання
 : 
зображення місця поховання
Громадянство СРСР і Вірменія
Національність вірмени
Професія співачка
Освіта Єреванська державна консерваторія імені Комітаса
Співацький голос сопрано
Жанри опера
Нагороди
Народний артист Вірменської РСР Заслужений артист Вірменської РСР
Орден Святого Месропа Маштоца
intlsolidarity.blogspot.com/2007/10/lusine-zakaryan.html
CMNS: Файли у Вікісховищі

ЖиттєписРедагувати

Лусіне народилася 1 червня 1937 року в Ахалціхе (Грузія) у сім'ї музикантів: батько працював у симфонічному оркестрі, дід по материнській лінії (Йосип Томашевич — польський вірменин) — оперний співак, талановитим музикантом був старший брат майбутньої співачки, а бабуся і мати були піаністки. Маленька Лусіне також не була обділена музичним талантом: з самого дитинства виконувала популярні пісні на шкільних концертах. Саме тоді, батьки дівчинки, задумалися про кар'єру співачки.

У 1952 році, коли сім'я Лусіне переїхала в Єреван, вона вступила до музичного училища Романоса Мелікяна. У 1957 році Лусіне Закарян, здавши всього один іспит, була прийнята на відділення вокалу в Єреванську консерваторію імені Комітаса[2].

Згодом керівник Ечміадзинського церковного хору, почувши Лусіне Закарян на одному з концертів, запросив у свій колектив. Вона прийняла пропозицію і більше трьох місяців виконувала твори Рахманінова, Даргомижського, Глінки, Римського-Корсакова, Балакірєва, а також вірменських композиторів Комітаса, Екмалян, Мірзояна та інших.

Коли вона вперше виступила у храмі, її слухав Католикос всіх вірмен Вазген I і був вражений звучанням її голосу. Незабаром Лусіне стала солісткою хору. Закінчивши навчання у консерваторії, вийшла заміж за семінариста Хорена Паляна, завдяки якому глибше ознайомилася з історією свого народу, його культурою, з вірменською духовною піснею, народними піснями[3].

У 1968 році відбулося вінчання Хорена Паляна і Лусіне Закарян[4].

Одним з найбільш важливих виступів у житті Лусіне Закарян став концерт, який присвячений 95-річчю Комітаса. Після нього про неї заговорила вся країна, а керівник Державної капели Вірменії — Ованес Чекіджян запросив її на гастролі по всьому Радянському Союзу, а потім і по Європі[1].

Особливе місце у творчості Лусіне Закарян займає ряд концертів середньовічної музики у Спілці композиторів Вірменії, де вона виступала разом з прославленим органістом Ваагном Стамболцяном.

В останні роки Закарян майже осліпла і померла від цукрового діабету 31 грудня 1992 року в Єревані[5].

Звання та нагородиРедагувати


ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б «Ангельский голос» Лусине Закарян. barev.today. Архів оригіналу за 7 червня 2016. Процитовано 22 травня 2016 року. (рос.)
  2. Лусине Закарян. armnet.ru. Архів оригіналу за 29 червня 2016. Процитовано 22 травня 2016 року. (рос.)
  3. Лусине Закарян. musplanet.narod.ru. Архів оригіналу за 24 червня 2016. Процитовано 23 травня 2016 року. (рос.)
  4. Вспоминая Хорена Паляна…. ru.hayernaysor.am. Архів оригіналу за 20 липня 2014. Процитовано 23 травня 2016 року. (рос.)
  5. Лусине Закарян. panarmenian.net. Архів оригіналу за 17 червня 2016. Процитовано 22 травня 2016 року. (рос.)