Лупійчук Віктор Володимирович
Віктор Володимирович Лупійчук (9 листопада 1960, м. Тернопіль — 9 липня 2023[1]) — український різьбяр по дереву. Син Володимира Лупійчука. Дипломи і премії виставок (1987, 1988, 1989, 1999).
| Віктор Лупійчук | |
|---|---|
| Віктор Володимирович Лупійчук | |
| Народився |
9 листопада 1960 Тернопіль, Українська РСР, СРСР |
| Помер | 9 липня 2023 (62 роки) |
| Громадянство |
 УРСР →  Україна |
| Національність | українець |
| Alma mater | Тернопільська обласна премія імені Ярослави Музики |
Життєпис ред.
Закінчив Тернопільський педагогічний інститут (1981). Різьбленню навчався у батька. Працював у Тернополі керівником гуртків різьби по дереву в Палаці піонерів (1982—1993) та в центрі дитячої творчості, керівником відділу школи народних ремесл (1993—2004).
Похований 11 липня 2023 року в селі Гаях-Розтоцьких Тернопільського району[2].
Творчість ред.
Учасник виставок у містах Тернопіль (1983, 1985-2000), Київ (1982, 1984—1985, 1987—1988, 1994, 2000), Москва (1982, 1987; нині РФ), Слівен (1982; Болгарія), Збаражі (2013). автор дерев'яних іконостасів у храмах Тернополя (церква Зарваницької Матері Божої, церква Святих благовірних князів Бориса і Гліба).
Скульптури: «Гопак» (1982), «Святослав» (1983), «Гамалія», «Т. Шевченко» (обидві — 1984), «Нестор-літописець» (1988), «Волох» (1988; 2003), «Уперед» (1992), «Перемога» (2000), «Бандурист» (2004), «Боже, Україну храни» (2010); серія рельєфів на Шевченківську тематику (2013). Твори — в Тернопільському обласному художньому музеї, церквах, бібліотеках, приватних колекції автора.
Нагороди ред.
- Тернопільська обласна премія імені Ярослави Музики (2021, посмертно) — автор циклів дерев’яних скульптур, присвячених історії України та на сакральну тематику[3].
Примітки ред.
- ↑ Ірина Моргун (10 липня 2023). Помер різьбяр по дереву з Тернопільщини, який понад 20 років навчав дітей. Суспільне Новини. Процитовано 10 липня 2023.
- ↑ Ірина Терлюк (11 липня 2023). «Він був "акумулятором", який рухав нас»: у Тернополі поховали різьбяра Віктора Лупійчука. Суспільне Новини. Процитовано 12 липня 2023.
- ↑ Визначено лауреатів обласних премій у галузі культури за 2021 рік. Сільський господар. 26 жовтня 2023.
Джерела ред.
- Гриб, А. Лупійчук Віктор Володимирович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 427. — ISBN 966-528-199-2.
- Гриб, А. Барвисті джерела. — Тернопіль : Амбер, 1998. — 150 c.
- Приступа, І. Майстер з дерев'яних ангелів // 20 хвилин. — 2009. — 20 берез. — С. 18.
- Сирник, І. Майстер ангелів // Експрес. — 2009. — 24-25 берез. — С. 12.
- Мар'янів, Н. Вчився на вчителя, став різьбярем // Місто. — 2009. — 25 берез. — С. 7.
- Сагаль, О. Віктор Лупійчук: «Коли дивлюся по телевізору виступи відомих політиків, бачу в них у кабінетах свої роботи» // Нова Тернопільська газета. — 2009. — 19-25 серп. — С. 6.
- Якель, Р. У його творчості — історія народу // Культура і життя. — 2020. — № 22 (27 листоп.). — С. 10.
- Терлюк, І. «Мистецтву різьби мене вчило саме життя»: історія митця з Тернопільщини [Архівовано 20 лютого 2022 у Wayback Machine.] // Суспільне Новини. — 2022. — 3 лютого.
Посилання ред.
 Зовнішні відеофайли
| |
|---|---|
|
Віктор Лупійчук успадкував любов до різьбярства від батька. «Мистецтво жити» на YouTube // Суспільне Тернопіль. — 2021. — 13 грудня. |
Лупійчук Віктор Володимирович у соцмережі «Facebook»- Іноземцева Ю., Єпур, В. Його витворами захоплюється вся Україна! Історія «сільського філософа» Віктора Лупійчука (репортаж) // 20 хвилин Тернопіль. — 2022. — 2 червня.
|
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до Тернопільської області України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |