Лунін Микола Олександрович

Микола Олександрович Лунін (22 травня 1915(19150522), місто Ряжськ Рязанської губернії, тепер Рязанської області, Російська Федерація — 3 жовтня 1968, місто Москва) — радянський діяч, один із ініціаторів стахановського руху на залізниці, машиніст паровоза, начальник Смородинського відділення паровозного господарства Південної залізниці Сумської області. Герой Соціалістичної Праці (5.11.1943). Депутат Верховної Ради СРСР 2-го скликання.

Лунін Микола Олександрович
Народився9 (22) травня 1915 або 22 травня 1915(1915-05-22)[2]
Ряжськd, Рязанська губернія, Російська імперія[1]
Помер3 жовтня 1968(1968-10-03)[1][2] (53 роки)
Москва, РРФСР, СРСР[1]
ПохованняНоводівичий цвинтар
Країна Російська імперія
 СРСР
Національністьросіянин
Діяльністьengine driver, політик, машиніст локомотива
Посададепутат Верховної ради СРСР[d]
ПартіяКПРС
НагородиГерой Соціалістичної ПраціОрден ЛенінаОрден ЛенінаОрден Трудового Червоного ПрапораОрден Червоної Зірки
Медаль «За трудову доблесть»
Медаль «За трудову доблесть»
Сталінська премія

Життєпис

ред.

Народився в родині залізничника. З батьками переїхав на роз'їзд Кирзінський Омської залізниці, а потім до Новосибірська. У 1930 році закінчив залізничну семирічну школу, а у 1932 році — дворічну залізничну школу фабрично-заводського учнівства імені Шварца на станції Новосибірськ.

З 1932 року працював слюсарем, помічником машиніста паровозного депо станції Новосибірськ Томської залізниці.

У грудні 1934 — серпні 1935 року — слухач курсів машиністів на станції Тайга Томської залізниці.

У 1935—1945 роках — машиніст паровозного депо станції Новосибірськ. У 1940 році виступив ініціатором соціалістичного змагання за нові методи експлуатації паровоза: збільшення обсягу ремонту, що виконується силами самої паровозної бригади, зниження собівартості ремонтів.

Член ВКП(б) з 1941 року.

У роки німецько-радянської війни почин Луніна набув широкого поширення на транспорті і в інших галузях промисловості. Отримав Сталінську премію за впровадження нових методів організації виробництва. У 1943 році за преміальні кошти купив ешелон вугілля вагою 1 000 тонн на допомогу Сталінграду.

У серпні 1945 — вересні 1947 року — начальник 8-го Смородинського відділення паровозного господарства Південної залізниці міста Тростянець Сумської області. Одночасно з листопада 1946 по вересень 1947 року — 1-й заступник начальника Смородинського відділення Південної залізниці.

У вересні 1947 — 1950 року — студент Харківського інституту інженерів залізничного транспорту імені Кірова, який закінчив із відзнакою. Потім закінчив Вищі інженерні курси Міністерства шляхів сполучення в Москві.

З 1950 року — на керівній роботі на залізничному транспорті: начальник Сумського відділення паровозного господарства, начальник Помічнянського, Тамбовського і Московсько-Київського відділень залізниці, заступник начальника Московсько-Рязанської залізниці. З 1960 року — начальник Московсько-Ризького відділення Московської залізниці.

Помер у місті Москві. Похований на Новодівочому цвинтарі.

Звання

ред.
  • Директор-полковник (1951)

Нагороди

ред.

Джерела

ред.

Примітки

ред.