Лох — слово українського та російського жаргонів. Зокрема вживалося мандрівними шаповалами Чернігівської, Полтавської, почасти Могилевської та Орловської губерній, котрі були знаними крадіями[1]. Слово «лох» використовувалося ними на позначення недбалої й довірливої людини, у якої гоже красти.

Згідно з тлумачним словником Даля, лох — «охлялий після нересту лосось», «разява, шалапут» (також лохвес), в офенській мові означало мужика взагалі[2].

Примітки

  1. Θ. Николайчикъ. ОТГОЛОСОКЪ ЛИРНИЦКАГО ЯЗЫКА (Къ статьѣ Валеріана Боржковскаго: „Лирники“. Кіевская Старина, 1889 года, сентябрь) // Кіевская старина. — 1890. — Т. 29, № 4. — С. 121-130. Архівовано з джерела 27 жовтня 2019. Процитовано 27 жовтня 2019.
  2. Лох // Толковый словарь живого великорусского языка / авт.-сост. В. И. Даль. — 2-е изд. — СПб. : Типография М. О. Вольфа, 1880—1882. (рос.)