Лофур анамський
| Лофур анамський | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Самець
 Самиця
| ||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
| Lophura edwardsi (Oustalet, 1896) | ||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||
| Gennaeus edwardsi Oustalet, 1896 | ||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||
|
Лофур анамський[2] (Lophura edwardsi) — вид куроподібних птахів родини фазанових (Phasianidae)[3]. Ендемік В'єтнаму.
Видова назва edwardsi вшановує французького орнітолога Альфонса Мілн-Едвардса (1835—1900).[4]
Опис
ред.Довжина анамських лофурів становить 58-65 см, враховуючи хвіст, довжина якого у самців становить 24-26 см, а у самиць 20-22 см. Вага самців становить 1115—1100 г, самиць 1050 г. Забарвлення самців повністю чорне з синім відблиском, самиці мають переважно каштаново-коричневе забарвлення, лапи червоні, у самців на голові є білий чуб. На обличчі у анамських лофурів є плями червоної голої шкіри, які у самців більш яскраві, ніж у самиць.
Поширення
ред.Анамські лофури мешкають в Центральному В'єтнамі[en], де були зафіксовані в провінціях Хатінь, Куангбінь, Куангчі та Тхиатх'єн-Хюе. Вони живуть у вічнозелених лісах, серед пальм і бамбуків, віддають перевагу місцевостям з густим підліском та вкритим ліанами схилам пагорбів. Сезон розмноження у них триває з березня по квітень, в кладці від 4 до 7 округлих, блідо-рожевих, поцяткових кремовими плямками яєць, інкубаційний період триває 20-22 дні.
Збереження
ред.МСОП класифікує цей вид як такий. що перебуває на межі зникнення. За оцінками дослідників, дика популяція анамських лофурів становить від 50 до 250 дорослих особих, а в неволі живе понад 1000 птахів цього виду. Анамським лофурам загрожує знищення природного середовища.
Примітки
ред.- ↑ BirdLife International (2016). Lophura edwardsi: інформація на сайті МСОП (версія 2023.1) (англ.) 21 лютого 2024
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (2024). Pheasants, partridges, francolins. IOC World Bird List Version 14.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 21 лютого 2024.
- ↑ Beolens, Bo; Michael Watkins (2004). Whose Bird?: Common Bird Names and the People They Commemorate. Whose Bird?: Common Bird Names and the People They Commemorate. с. 116. ISBN 978-0-300-10359-5.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |