Лорікет рожевоволий
| Лорікет рожевоволий | ||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||
| Psitteuteles versicolor (Lear, 1831)[3][4] | ||||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||||
| Trichoglossus versicolor | ||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||
|
Лоріке́т рожевоволий[5] (Psitteuteles versicolor) — вид папугоподібних птахів родини Psittaculidae[6]. Ендемік Австралії[7][8]. Це єдиний представник монотипового роду Строкатоголовий лорікет (Psitteuteles). Раніше до цього роду відносили також чорнодзьобих і тиморських лорікетів, однак за результатами молекулярно-генетичного дослідження 2020 року вони були переведені до родів Glossoptilus і Saudareos відповідно[9][10].
.jpg)
Опис ред.
Довжина птаха становить 19 см, вага 49-62 г. У самців верхня частина тіла яскраво-зелена, пера на ній мають жовтувато-зелені стрижні, через що спина виглядає поцяткованою жовтими смужками. Лоб, тім'я і потилиця червоні, скроні жовтуваті, решта голови сірувато-синя. Горло і верхня частина спини тьмяно-блакитні, поцятковані жовтувато-зеленими смужками. Верхня частина грудей рожевувато-пурпурова, решта нижньої частини тіла блідо-зелена. Нижня частина тіла поцяткована жовтими смужками. Райдужки оранжево-жовті, навколо очей кільця голої білої шкіри, дзьоб оранжево-жовтий, лапи сизі. Самиці мають дещо блідіше забарвлення, райдужки у них карі[11][12].
Поширення і екологія ред.
Рожевоволі лорікети мешкають на півночі Австралії, від регіону Кімберлі[en] в Західній Австралії до північно-східного Квінсленда. Вони є досить поширеними в регіоні Топ-Енд[en] на Північній Території та поблизу Маунт-Айзи. Рожевоволі лорікети живуть в евкаліптових і мелалеукових лісах і рідколіссях, в чагарникових заростях і галерейних лісах, поблизу річок і озер.
Поведінка ред.
Рожевоволі лорікети зустрічаються зграйками, іноді приєднуються до змішаних зграй птахів разом з веселковими лорікетами. Ведуть кочовий спосіб життя, живляться пилком і нектаром квітучих дерев. Розмножуються протягом всього року, переважно з квітня по серпень. Гніздяться в дуплах дерев, в кладці від 2 до 4 білих яєць[13]. Інкубаційний період триває 20 днів, насиджують лише самиці. Пташенята покидають гніздо через 40 днів після вилуплення, за ними доглядають і самиці, і самці. Через 3 місяці вони стають самостійними.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Psitteuteles versicolor: інформація на сайті МСОП (версія 2021.3) (англ.) 28 липня 2022
- ↑ Bonaparte, Charles Lucien (1854). Tableau des perroquets. Revue et Magasin de Zoologie Pure et Appliquée. 2nd series (фр.). 6: 145–158 [157].
- ↑ Lear, Edward (1831). Illustrations of the Family of Psittacidae, or Parrots. London: self-published. Plate 36 (Part 7).
- ↑ Mathews, Gregory (1912). Dates of issue of Lear's Illustr. Psittacidae and of the Verhandelingen over de Naturlijke Geschiedenis: Land-En Volkenkunde. Austral Avian Record. 1 (1): 23—24.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Parrots, cockatoos. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 28 липня 2022.
- ↑ Condon, H.T. (1975). Checklist of the Birds of Australia. Part 1 Non-Passerines. Melbourne: Royal Australasian Ornithologists Union. с. 184.
- ↑ Species Psitteuteles versicolor (Lear, 1831) Varied Lorikeet. Australian Faunal Directory. Department of Energy and Environment. Процитовано 28 жовтня 2018.
Taxonomic Decision for Subspecies Arrangement: Condon, H.T. 1975.
- ↑ Smith, B.T.; Mauck, W.M.I.; Benz, B.W.; Andersen, M.J. (2020). Uneven missing data skew phylogenomic relationships within the lories and lorikeets. Genome Biology and Evolution. 12 (7): 1131—1147. doi:10.1093/gbe/evaa113. PMC 7486955. PMID 32470111.
- ↑ Joseph, L.; Merwin, J.; Smith, B.T. (2020). Improved systematics of lorikeets reflects their evolutionary history and frames conservation priorities. Emu – Austral Ornithology. 120 (3): 201—215. doi:10.1080/01584197.2020.1779596. S2CID 222094508.
- ↑ Menkhorst, Peter; Rogers, Danny; Clarke, Rohan; Davies, Jeff; Marsack, Peter; Franklin, Kim (2017). The Australian Bird Guide. Clayton, Vic: CSIRO Publishing. с. 296—297. ISBN 978-0643097544.
- ↑ Forshaw, Joseph M. (2006). Parrots of the World; an Identification Guide. Illustrated by Frank Knight. Princeton University Press. ISBN 0-691-09251-6.
- ↑ Slater, Peter; Slater, Pat; Slater, Raoul (2009). The Slater Field Guide to Australian Birds (вид. 2nd). London, Sydney, Auckland: Reed New Holland. с. 210—211. ISBN 9781877069635.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |