Лорікет буруйський
| Лорікет буруйський | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Charmosynopsis toxopei (Siebers, 1930) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Hypocharmosyna toxopei Charmosyna toxopei Glossopsitta toxopei Lorius toxopei | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Лоріке́т буруйський[2] (Charmosynopsis toxopei) — вид папугоподібних птахів родини Psittaculidae[3]. Ендемік Індонезії. Вид названий на честь нідерландського зоолога Ламбертіуса Йоханнеса Токсопеуса[en][4].
Опис ред.
Довжина птаха становить 16 см. Довжина крила становить 83—90 мм, хвоста 65—77 мм, дзьоба 12—13 мм, цівки 11—12 мм. У самців верхня частина тіла зелена, груди жовтувато-зелені. Обличчя, щоки і скроні яскраво-зелені, лоб зелений, передня частина тімені блідо-блакитна. На нижній стороні махових пер є жовтувата смуга, нижня сторона хвоста жовтувата. На базальній половині внутрішніх опахал чотирьох крайніх стернових пер є червоні клиноподібні плями. У самиць блакитна пляма на голові менш виражена, а смуга на махових перах більш яскраво-жовта. Молоді птахи мають більш темне і менш яскраве забарвлення[5].
Поширення і екологія ред.
Буруйські лорікети є ендеміками острова острові Буру в архіпелазі Молуккських островів. Вони живуть у вологих гірських тропічних лісах, на висоті до 1300 м над рівнем моря, а під час сезонів посухи з березня по квітень і з серпня по листопад мігрують у долини, досягаючи рівня моря. Зустрічаються парами або зграйками до 10 птахів. Живляться пилком і нектаром.
Збереження ред.
МСОП класифікує цей вид як такий, що перебуває на межі зникнення. За оцінками дослідників, популяція буруйських лорікетів становить від 30 до 400 птахів. Їм загрожують знищення природного середовища і зміни клімату.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Charmosynopsis toxopei: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 10 листопада 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Parrots, cockatoos. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 10 листопада 2022.
- ↑ Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 388. ISBN 978-1-4081-2501-4.
- ↑ Lor and lorikeet parrots [Архівовано 27 липня 2011 у Wayback Machine.]
Джерела ред.
- Juniper & Parr (1998) Parrots: A Guide to Parrots of the World; ISBN 0-300-07453-0
- Joseph M. Forshaw: Parrots of the World: An Identification Guide. Princeton University Press, Princeton, New Jersey, and Woodstock, United Kingdom 2006. ISBN 978-0-691-09251-5
- Bruce M. Beehler, Thane K. Pratt: Birds of New Guinea. Distribution, Taxonomy, and Systematics. Princeton University Press, Princeton 2016, ISBN 978-0-691-16424-3.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |