Відкрити головне меню

Микола Іванович Лобода
Народився 10 травня 1894(1894-05-10)
Київ
Помер 30 листопада 1941(1941-11-30) (47 років)
Александров, Івановська область, Росія
Місце проживання Київ
Громадянство УРСР
Національність українець
Діяльність педагог
Alma mater Київський університет
Сфера інтересів Педагог
Заклад Вищий інститут народної освіти в Києві
Посада Ректор
Вчене звання професор
Відомий завдяки: ВУАН
У шлюбі з Марія В'ячеславівна Чолганська

Микола Іванович Лобода (10 травня 1894, Київ — 30 листопада 1941) — український науковець. Педагог. Суспільствознавець. Ректор створеного на базі Київського університету Вищого інституту народної освіти в Києві (1921–1924).

БіографіяРедагувати

Народився 10 травня (28 квітня) 1894 року в Києві. У 1912 році закінчив навчання в Другій київські гімназії, і вступив до Київського університету на історико-філологічний факультет. З 1917 року вчителював. Входив до Товариства вчителів-інтернаціоналістів. У 1919–1920 — працював завідувачем Київського губернського відділу народної освіти. Займався реформуванням вищої і середньої освіти. У 1921 призначений ректором створеного на базі Київського університету Вищого інституту народної освіти в Києві. Викладав в інституті історію класової боротьби, історію соціалістичного руху та історію РКП(б) і КП(б)У. Наприкінці 1921 очолював київську підкомісію радянсько-польської комісії, яка, згідно з умовами Ризького мирного договору між РСФРР і УСРР та Польщею у 1921, вирішувала питання повернення Польщі культурних цінностей. З жовтня 1922 був членом Президії, а грудня і головою Президії і водночас з листопада 1922 головою бюро Секції наукових працівників Київської губернської профспілки працівників освіти.

Був активним учасником внутрішньопартійної боротьби в науково-освітніх закладах, після чого у 1924 був переведений до Москви на посаду секретаря центрального бюро Секції наукових співробітників.

У 1928 опублікував працю «Очерки по истории классовой борьбы в России: Эпоха промышленного и финансового капитализма». У період нової хвилі внутрішньопартійної боротьби був виключений — за свідченням Леоніда Левитського, як активний троцькіст — з ВКП(б) і засланий.

24 березня 1936 заарештований за звинуваченням у контрреволюційній діяльності. 21 вересня 1936 Особлива нарада при НКВС СРСР засудила його до 5 років позбавлення волі. З 29.10.1936 року по 24.03.1941 року відбував покарання у Воркуті. 16.11.1941 повторно заарештований і невдовзі без суду розстріляний в м. Александров Івановської області Росії.[1]

У жовтні 1989 року реабілітований.

Наукові праціРедагувати

  • «Очерки по истории классовой борьбы в России: Эпоха промышленного и финансового капитализма» (1928)

ПриміткиРедагувати

Джерела та літератураРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Верба І. Олександр Оглоблин: життя і праця в Україні. К., 1999; Москаленко В. Ф., Ляхоцький В. П. Таврований епохою. «Науковий вісник Національного медичного університету імені О. О. Богомольця», 2006, № 1.

ПосиланняРедагувати