Личинкоїд острівний
| Личинкоїд острівний | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Pericrocotus tegimae Stejneger, 1887 | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Личинкоїд острівний[2] (Pericrocotus tegimae) — вид горобцеподібних птахів родини личинкоїдових (Campephagidae)[3]. Ендемік Японії. Раніше вважався підвидом сірого личинкоїда[4].
Опис ред.
Довжина птаха становить 18-21 см, враховуючи довгий хвіст. Голова і верхня частина тіла темно-сірі, лоб білий, на крилах білі плями. Від дзьоба до очей ідуть чорні смуги. Нижня частина тіла і бічні сторони шиї білі, груди сіруваті. Дзьоб відносно короткий, чорний, на кінці гачкуватий, очі чорні.
Поширення і екологія ред.
Острівні личинкоїди раніше були ендеміками островів Рюкю, однак у 1970-х роках вони заселили також південь Кюсю, а з 2010-тих років вони спостерігаються на всьому Кюсю, а також на Сікоку і на заході Хонсю. Науковці припускають, що розширення ареалу острівного личинкоїда трапилось внаслідок зниження чисельності спорідненого сірого личинкоїда.
Острівні личинкоїди живуть в хвойних і мішаних вічнозелених лісах, на кедрових плантаціях, в парках і садах. Зустрічаються на висоті до 1700 м над рівнем моря. Починають гнізитися в березні, гніздо розміщується на висоті до 11,5 м над землею. Острівні личинкоїди ведуть переважно осілий спосіб життя.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Pericrocotus tegimae. Архів оригіналу за 11 квітня 2021. Процитовано 22 квітня 2022.
- ↑ Pericrocotus tegimae у базі Avibase.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Bristlehead, butcherbirds, woodswallows, Mottled Berryhunter, ioras, cuckooshrikes. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 7 травня 2014. Процитовано 22 квітня 2022.
- ↑ del Hoyo, J; Kirwan, G. M. (2019). del Hoyo, Josep; Elliott, Andrew; Sargatal, Jordi; Christie, David A; de Juana, Eduardo (ред.). Ryukyu Minivet (Pericrocotus tegimae). Handbook of the Birds of the World Alive. Barcelona: Lynx Edicions. Процитовано 11 лютого 2019.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |