Лифар Сергій Іванович
Сергі́й Іва́нович Лифар — капітан, Державна прикордонна служба України, учасник російсько-української війни.
Лифар Сергій Іванович | |
---|---|
![]() | |
![]() | |
Загальна інформація | |
Народження | 17 лютого 1969 Матусів, Шполянський район |
Смерть | 7 серпня 2014 (45 років) Довжанський район |
Поховання | Шполянський район |
Alma Mater | Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького |
Військова служба | |
Приналежність | ![]() |
Вид ЗС | ![]() |
Війни / битви | |
Нагороди та відзнаки | |
Життєпис
ред.Уродженець Шполянського району. Вчився у місцевій школі № 2, 10 клас закінчував у школі № 1. Після закінчення школи вирішив обрати військову службу. Не вступивши з першого разу до військового училища, Сергій Лифар пішов служити в армію. Після строкової в Забайкаллі вступає до школи прапорщиків. Повернувшись додому, одружився, та з дружиною повернувся на службу в місто Сретенськ.
Після розвалу СРСР повернувся додому та склав присягу на вірність народові Україні. 1994 року екстерном склав іспити у Інституті Прикордонних військ України.
Нагороджений медаллю, за вислугою років капітан Лифар звільнився в запас. Родина виховувала сина Олександра та доньку Марину, Сергій їздив допомагати мамі, Поліні Іванівні.
13 червня 2014 року капітан Лифар призваний на військову службу. Капітан; 10-й мобільний прикордонний загін ДПСУ. Двадцять дві доби бійці вели бій проти проросійських терористів і під обстрілами з території країни-агресора — Російської федерації, прорив тривав 3 доби, бійці вийшли до українських сил у районі Савур-могили та Амвросіївки. Загинув 7 серпня під час обстрілу колони при виході з оточення в «Довжанському котлі» біля Червонопартизанська та КПП «Довжанський», тоді полягло іще 6 бійців, 17 зникли безвісти.
В останню дорогу капітана Лифаря проводжало все село.
Син продовжив справу батька і навчався у Навчальному центрі підготовки молодших спеціалістів в Оршанці.
Нагороди та відзнаки
ред.21 серпня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
17 листопада 2016 року — нагороджений відзнакою «Почесний громадянин міста Черкаси»[1].
Вшанування пам'яті
ред.- У Черкасах існує провулок Капітана Лифаря[2].
- його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 2, ряд 7, місце 25
- вшановується 7 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування захисників України, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії на Сході України.[3]
Примітки
ред.- ↑ Завжди в строю: загиблі АТОвці стали почесними громадянами Черкас. — Zmi.ck.ua. Архів оригіналу за 29 січня 2019. Процитовано 28 січня 2019.
- ↑ У Черкасах змінено назви 63 вулиць і провулків (ДОКУМЕНТИ, ОНОВЛЕНО) | Суспільство | НОВИНИ | Черкаси — офіційний портал міської ради, міського голови, виконавчого комітету. www.rada.cherkasy.ua. Архів оригіналу за 9 березня 2016. Процитовано 21 квітня 2016.
- ↑ В Міноборони вшанували загиблих українських захисників. Дзвін Пам'яті пролунав 25 разів…