Летик Максим Григорович
Летик Максим Григорович (14 грудня 1989, Карабутове — 18 квітня 2023, Часів Яр) — український військовий, кулеметник 80 окремої десантно-штурмової бригади.
Летик Максим Григорович | ||
---|---|---|
Солдат | ||
Загальна інформація | ||
Народження |
14 грудня 1989 Карабутове, Конотопський район, Сумська область, Українська РСР, СРСР | |
Смерть |
18 квітня 2023 (33 роки) Часів Яр | |
Поховання | Обмачів | |
Громадянство | Україна | |
Військова служба | ||
Приналежність | Україна | |
Вид ЗС | Збройні сили | |
Рід військ | ДШВ | |
Формування | ||
Війни / битви | Війна на сході України | |
Нагороди та відзнаки | ||
|
Біографія ред.
Народився 14 грудня 1989, в с. Карабутове, Конотопського району, Сумської області. У 1996 році розпочав навчання у місцевій загальноосвітній школі, яку закінчив у 2007 році. Навчався у Державному професійно-навчальному закладі в місті Конотоп за спеціальністю «електрогазозварювальник», певний час працював на будівництві у Києві. Останні шість років Максим разом з дружиною та двома дітьми проживав у селі Обмачів на Чернігівщині.
Після повномасштабного вторгнення рф чоловік 27 грудня 2022 року потрапив до лав Збройних Сил України. Служив кулеметником 2-ї роти 5-го батальйону 80-ї окремої десантно-штурмової бригади[1][2][3].
Загинув під час виконання бойового завдання біля міста Часів Яр Донецької області. Під час штурму ворожих позицій росіяни обстріляли українських захисників із артилерії. Похований у селі Обмачів, Батуринської громади.
Нагороди ред.
- Орден «За мужність» ІІІ ступеня (21 червня 2023, посмертно) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку[4]
Примітки ред.
- ↑ Із двома захисниками прощались у громадах Чернігівщини: загинули на Донеччині. Chernihiv Time (укр.). Процитовано 9 січня 2024.
- ↑ Солдат Максим Летик загинув під час штурму ворожих позицій. Меморіал жертв війни (укр.). Процитовано 9 січня 2024.
- ↑ Білоус, Світлана (21 квітня 2023). На Чернігівщині прощалися із двома бійцями, які загинули за Незалежність. ЧЕline | (ru-RU) . Процитовано 9 січня 2024.
- ↑ Указ президента України №345/2023 Про відзначення державними нагородами України. 21 червня 2023.
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |