Лепіота коричнево-червонувата
Лепіота коричнево-червонувата | ||||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||
Lepiota brunneoincarnata Chodat & C. Martín 1889 | ||||||||||||||||||||||
Синоніми | ||||||||||||||||||||||
Lepiota barlae Pat. 1905 Lepiota barlaeana Pat. 1909 | ||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||
|
Лепіота коричнево-червонувата, іноді лепіота бурочервона[1][2] (Lepiota brunneoincarnata) — отруйний гриб з родини печерицевих.
Шапка 3—6 см у діаметрі, тупоконусоподібна, потім розпростерта, з горбочком, з опущеним краєм, брудно-рожевувато-коричнювата, у центрі темніша, з темнішими, пурпурово-коричневими лусками. Пластинки вільні, рідкі, білі, потім коричнюваті. Спори 7—9 X 4—5 мкм, безбарвні, еліпсоподібні. Ніжка 3—5 X 0,5—0,8 см, вгорі біла, потім рожевувата, брудно-рожева, з нечітким пасочкоподібним кільцем. М'якуш білий.
В Україні поширений у Степу і гірському Криму. Росте у парках і садах, рідко; у серпні — вересні. Смертельно отруйний гриб.
Див. також
ред.Примітки
ред.Джерела
ред.- Зерова М. Я., Єлін Ю. Я., Козьяков С. М. Гриби: їстівні, умовно їстівні, неїстівні, отруйні. — Київ : Урожай, 1979. — С. 198–199.
Це незавершена стаття з мікології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |