Леонардо I Токко (італ. Leonardo I Tocco, грец. Λεονάρδος Α΄ Τόκκος; 1310/13151375/1377 ) — пфальцграф Кефалонії та Закінфу в 13571375/1377 роках.

Леонардо I Токко
Народився 1310
Помер 1381 або 1381
Титул граф[d]
Посада Count palatine of Cephalonia and Zanted
Рід Tocco familyd
Батько Guglielmo Toccod
Мати Margaret Orsinid
У шлюбі з Maddalena Buondelmontid
Діти Карло I Токко і Леонардо II Токко[1]
Tocco stemma.svg

ЖиттєписРедагувати

Походив з неаполітанського шляхетського роду Токко. Син Вільгельма Токко, анжуйського губернатора острова Корфу, та Маргарити Орсіні (доньки Джованні Орсіні, пфальцграфа Кекфалонії та Закінфу). Народився між 1310 і 1315 роками.

Завдяки своєму батькові мав тісні зв'язки з анжуйською королівською династією Неаполя. Протягом 1348—1352 років разом з батьком і братом клопотав щодо звільнення з угорського полону Роберта Тарентського. У 1353—1354 роках брав участь у поході останнього з відновлення порядку на Іонічних островах, а у 1356 роках відзначився в боротьбі з піратами.

В подяку за надані послуги, в 1357 році Роберт Тарентський надав йому володіння і титул пфальцграфа Кефалонії та Закінфу, а також, можливо, й Ітаки. У 1362 році після смерті Георгія Граціана за підтримки місцевих мешканців захопив його володіння — герцогство Лефкада на сусідньому з Кефалонією острові. Водночас для зміцнення свого становища оженився на сестрі Ісава де Буонделмонті, деспота Епіру. Невдовзі порушив обіцянку надати рівні права грекам, натомість вигнав православного єпископа з Лефкади. За цим переніс сюди свою резиденцію.

До 1373 року зайняв стратегічну фортецю Воніца на узбережжі Амбракійської затоки в Епірі. У 1374 році по смерті Філіпа II Тарентського увійшов до складу делегації, яка представляла Ахейське князівство перед Джованною I, королевою Неаполю.

Помер Леонардо I Токко між березнем 1375 і серпнем 1377 року. ймовірніше у 1376 році. Йому спадкували сини Карло і Леонардо.

РодинаРедагувати

Дружина — Магдалена, донька Маненте Буонделмонті.

Діти:

  • Петронілла (д/н—1409/1410), дружина: 1) Нікколо III далле Карчері. герцога Архіпелагу; 2) Нікколо Веньєрі, бальї Негропонте
  • Джованна, дружина графа Джерачі Енріко ді Вентімілья
  • Сюзанна, дружина Нікколо руффо, віцекороля Калабрії
  • Карло (д/н—1429), деспот Епіру
  • Леонардо (помер в 1414/1418), сеньйор Закінфа, Кларенци і Ангелокастрона

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Romolo Caggese: Italia, 1313—1414. Declino dell'impero e del papato e sviluppo degli stati nazionali. Garzanti, Milano 1980, S. 297—331.
  • Fine, John Van Antwerp (1994), The Late Medieval Balkans: A Critical Survey from the Late Twelfth Century to the Ottoman Conquest, University of Michigan Press, ISBN 978-0472082605